5 Адріан

Наступного дня я чомусь знову і знову згадую Марію. На роботі якийсь незібраний. Вона ніби втекла з якогось телешоу "дивись яка я морально-ідеальна", саме така дівчина була б ідеальною кандидаткою на голову підставного фонду. 

Але ні, я ж відкинув ту ідею. Чому я думаю про це? 

Адвокат приходить під вечір, тоді, коли я вже збираюсь піти геть. Не просто геть, а поїхати до якогось бару і випити. Дні дійсно були складні. 

— Як справи? — питає у мене. — Знайшли кандидата на роль вівці? Якогось може алкоголіка візьмемо? 

— Ні, який ще алкоголік, — хитаю головою. — Я думав про ту пропозицію з дівчиною. Моралісткою і все таке... Нареченою. Може, це не така погана ідея. І якщо що все можна буде повісити на неї, правильно? Я буду цілковито чистий.

— Так. Ми все оформимо на неї. А що, знайшли наречену? Давайте її дані, я перевірю особу. 

— Знайшов моралістку… — усміхаюсь. — Але я не знаю її імені. Чорт. Вона ж ідеальна кандидатка! — осяює мене. — Захищала від мене бомжа.

— А що ви тому зробили, що його дівична кинулась захищати? — дивується адвокат. 

— Він ліз до машини на заправці, неважливо… Блін, і як я її знайду, якщо не маю ані імені, ані фото? — роздумую вголос.

— Ну не знайдете її, знайдете іншу, —  адвокат знизує плечима. — Головне шукайте, якщо вам ця ідея сподобалась. 

Насправді ідея мені не сподобалась. Я все ще вважаю це поганим варіантом. Але краще поганий варіант, ніж ніякого, правильно?

— Добре,  я подумаю над цим, — киваю. — Але ж ми не можемо найняти якусь акторку, це одразу вирахують. 

Хоча, з акторкою, певно, було б набагато легше. Людина б просто отримувала гроші за роботу. Але дійсно, тоді вона може знати щось зайве.

— Ну акторка і не погодиться взяти на себе відповідальність. Ідея про благодійний фонд має бути “спонтанною” і не викликати у неї підозри. Вона сама має горіти цією ідеєю. Ви ж умієте переконувати і сіяти потрібні думки в головах людей. 

— Та дівчина була дуже наївна і горіла, — зітхаю. — Чорт, треба було дізнатись її імʼя…

***

Все ж вирішую піти розслабитись. Клята робота вимотала, тож я залишаю машину на робочій парковці, а в бар їду на таксі. Це спонтанне рішення, але я люблю спонтанність. Може, там знайду когось підходящого? Зараз мені дійсно не можна гаяти часу, чим раніше почнемо, тим менше до чого можна буде придертись новому "шерифу". 

В барі все як завжди, я не зраджую своїм звичкам, сідаю за барну стійку. Тут мене знають. Наливають, як я люблю, навіть не питаючи. Перекидуюсь з барменом парою слів і пʼю віскі. Перша ж склянка трохи розслабляє. 

Коли ж замовляю другу, то починаю озиратись навколо. Приглядаюсь до дівчат. Ні, не для пошуку підставної нареченої, просто для приємної ночі. 

Аж раптом мій погляд зачіпляється за знайомий силует. Дівчина проходить до бару, авжеж, не звертаючи на мене уваги. На ній джинси і худі. Явно не чоловіків знімати сюди прийшла. Замовляє собі якийсь коктель і щось клацає в телефоні. 

Придивляюсь до неї уважніше. Вона виглядає цілком невинно. А ще — не розфуфирено. Прямо таки ідеальна Мері Попінс. 

Встаю з-за барної стійки і йду прямо до неї. Вона сіла на бар з іншого боку і все ще не помічає мене, аж поки я не звертаюсь до неї:

— Привіт, давно не бачились.