Розділ 7. Превентивний захід
Фрея-бі-Вернандіна сиділа в кріслі біля вікна. Настрій був чудовим. За кілька годин прилітає онук. Що ще треба для щастя? Іще б правнуків. Але Фрея якраз над цим працювала.
Вона перевела погляд на Кларису, що сиділа поруч. Сьогодні дівчина була настільки схвильована, що у неї ніяк не виходило освоїти черговий урок в'язання.
— Спочатку лицьова петля, потім виворітна. Будь уважніша, — пояснила Фрея, але витончені ручки учениці тремтіли, не в силах впоратися зі спицями.
Вернандіні подобалася Клариса. Дівчина старанна, вихована, освічена. Батьки доклали чимало зусиль, щоб розвинути її таланти. Вона з дитинства займалася співом, поезією, малюванням і досягла в цих мистецтвах значних результатів. Саме таку витончену дівчину Фрея хотіла би бачити поруч із онуком. Єдине, чого не вистачало Кларисі — знання реального життя. Вона постійно «витала в хмарах». У неї не було ділової хватки, рішучості, ініціативності. Або, якщо вжити модне зараз серед молоді слівце — креативності. Дівчину необхідно було розворушити. І у Фреї якраз був відповідний план.
— Я забула, як вив'язувати виворітну, — стукаючи від хвилювання зубами, вимовила Клариса. — Нитка повинна бути перед петлею чи за нею?
— Кларисо, дитинко, заспокойся, — Фрея підійшла до учениці, взяла з її рук в'язання та відклала в бік.
Все одно не встигне дов'язати шарфик до приїзду Еміля. Хіба що носовичок. Вернандіні не хотілося бути сьогодні суворою. Вона знала причину неймовірного хвилювання підопічної. Їй потрібно нарешті познайомитися наживо з тим, в кого заочно була закохана з чотирнадцяти років. І треба ж такому везінню — коханий приїжджає не один, а з нареченою.
— Я ж тобі казала, Еміль хитрує, — посміхнулася Фрея. — Готує спектакль. Дівчина, яка прилетить із ним, — не та, кого вдає із себе.
— Вона насправді не принцеса? — з надією в голосі запитала Клариса.
— Та ні, схоже, дійсно принцеса. Підступ в іншому: вона не наречена, а просто випадкова знайома Еміля.
Фрея повернулася в крісло, зручно влаштувалася і запитала співрозмовницю:
— Як це можна перевірити?
— Легко, — пожвавилася Клариса. — У закоханих горять очі. Вони дивляться один на одного із завмиранням серця.
Вернандіна усміхнулася. Не хотілося розчаровувати дівчину, але Фрея занадто добре знала свого шахрая-онука. Він будь-який погляд може вдати. А якщо «наречена» ще й гарненька буде, так йому і особливо прикидатися не доведеться. У його віці у чоловіків автоматично спалахують очі коли бачать гарну жінку.
— Ні, Кларисо, нам потрібно щось надійніше за палаючі погляди.
— Може, перевірка на ревнощі? Це так нестерпно бачити коханого з іншою, — зітхнула вона гірко. — Чи буде дівчина Еміля страждати так само, як я, якщо побачить поруч із ним незнайомку?
— Вже краще, — похвалила Фрея з усмішкою. — Візьмемо на озброєння. Але насамперед влаштуємо іншу перевірку.
— Яку?
— Найкраща перевірка почуттів — це спільна робота.
— Справді? — здивувалася Клариса.
— Так, дівчинко моя, саме робота. І бажано нудна і виснажлива. Тільки по-справжньому закохані люди не пересваряться, виконуючи її. Я знаю, яку справу доручити, щоб їх спектакль провалився.
Клариса глянула на співрозмовницю з захопленням.
— Але це ще не все, — продовжила Фрея. — Раз нам готують виставу, ми повинні відповісти тим самим. Буде справедливо. Превентивний захід. Згодна? — лукаво підморгнула вона.
Потім знову піднялася з крісла і рішуче заявила:
— Ходімо в гардеробну. Тобі треба переодягнутися.
Клариса з тривогою подивилася на свою витончену сукню кольору призахідного неба, намагаючись зрозуміти, що з нею не так. Вернандіна здогадувалася, що дівчинка провела безсонну ніч, вирішуючи, в якому вбранні постати перед коханим. Обрала найбільш вдалий варіант, а тепер їй пропонують переодягнутися.
Але Клариса була занадто слухняною, щоб обуритися. Вона покірно встала і пішла за Фреєю. А та почала вводити її в курс справи.
— Якщо Еміль хоче познайомити нас із дівчиною, яка буде грати чужу роль, то чому б і нам не познайомити його з дівчиною, яка буде грати чужу роль?
— З ким? — так поки і не зрозуміла планів Вернандіни Клариса.
— З тобою.
Фрея відкрила просторий гардероб і почала перебирати одяг:
— Нам потрібно щось простіше.
Одна за іншою відміталися елегантні сукні, але, нарешті, погляд вихопив те, що треба.
— Ось це згодиться, — Вернандіна вийняла з шафи штани і простеньку блузку.
Клариса глянула на запропонований одяг із побожним жахом. Мабуть, іще жодного разу в житті їй не доводилося виходити на люди в брюках.
— Переодягайся, — скомандувала Фрея. І додала з усмішкою, щоб підбадьорити: — В цьому ти теж будеш виглядати чарівно.
Клариса сховалася за ширму і через кілька хвилин вийшла в новому образі. На обличчі відобразилася суміш почуттів: збентеження, легке захоплення і повне нерозуміння.
— Ну от, — Фрея прискіпливо оглянула підопічну з усіх боків, — була принцеса Клариса-бі-Пленафліда, а стала звичайна студентка Фліда, що підробляє у мене покоївкою.
Здається, тільки тепер Клариса почала розуміти задум Вернандіни.
— Я буду в іншому образі, щоб шпигувати за ними?
— Саме так, — кивнула Фрея.
Очі Клариси розширилися від жаху. Але Вернандіні вдалося розгледіти в погляді крупинки інтересу і азарту. От і добре. Таке непросте завдання має розворушити дитину. Нехай спуститься з небес на землю.
Клариса підійшла до дзеркала і насторожено дивилася на відображення, не пізнаючи себе, але у Фреї були слова, щоб вселити оптимізм своїй протеже:
— Повір, в такому образі у тебе більше шансів звернути на себе увагу Еміля. Він в багнети сприймає всіх дівчат, з якими я намагаюся познайомити його офіційно. Вважає, що я нав'язую йому кандидаток на руку і серце. Зовсім інша справа, чарівна покоївка. Якщо тобі вдасться його ошукати, він це оцінить. Він любить креатив, — спритно увернула новомодне слово Фрея.