Розділ 25. Ембер

Заміська резиденція Хранителя виглядала так, наче її висікли з цільного шматка нічного обсидіану та місячного каменя. Величезний палац височів на скелястій кручі, підніжжя якого омивало розбурхане море. Довкола розкинулися сади з фонтанами, у яких замість води вирувала чиста магічна енергія сріблястого кольору. Навколо грала жива музика, а в повітрі кружляли сотні ілюзорних метеликів, що підсвічували обличчя численних гостей — вершків суспільства, магів вищого рангу та аристократів Раді.

Цього разу я підготувалася серйозно. Моя сукня була витвором мистецтва: корсет із важкого оксамиту, що плавно переходив у пишну спідницю зі шлейфом, яка при кожному кроці мерехтіла, наче те саме грозове нічне небо. Сукню я вибирала сама під суворим наглядом тітки Клодії. І вона її схвалила. Уявляєте? Це вже значок в мою колекцію?

Коли Кайл вийшов до мене в хол перед початком балу, у мене на мить перехопило подих. Чорний святковий камзол зі з золотим гаптуванням роду Хранителів сидів на ньому ідеально, підкреслюючи широкі плечі, а білосніжна сорочка з розстебнутим верхнім ґудзиком додавала його суворому образу краплю небезпечної невимушеності. Мені це дико подобалося. Він виглядав як справжній темний принц цієї ночі.

— Маєш неймовірний вигляд, Ембер, — тихо промовив він, підходячи й пропонуючи мені лікоть. Його сині очі заблищали, коли він оцінив мій вибір кольору.

— Дякую, лорде Хранителю, — лукаво посміхнулася я, приймаючи його руку. — Намагаюся відповідати вашому похмурому авторитету. Пам'ятай про свою обіцянку: я пристойна перед людьми, але ти досі винен мені екскурсію до Сонячного каменю. 

— Тільки після того, як ти переживеш танець із міністром фінансів і не вкрадеш його золотий годинник, — шепнув він мені на вухо, виводячи в бальну залу.

Наступну годину ми кружляли у вирі світських розмов. Я трималася стійко, шпиляла Кайла легкими уколами щоразу, коли гості відверталися, а він лише стримано посміхався у відповідь, тримаючи руку на моїй талії трохи міцніше, ніж вимагав етикет.

І від цього жесту всередині розливалося дратуюче тепло. Мені нестерпно було думати, що я радію, що він нарешті поруч. 

Та врешті до Кайла підійшов один із членів Ради у важливій справі, і він, перепросивши, відійшов до тераси. Я залишилася біля високого фужера з шампанським, розглядаючи натовп, коли до мене повільно підійшла дівчина.

Вона була дійсно гарна. Навіть бездоганна. Шляхетна постава, витончені рухи, і довге, шовковисте темне волосся, що спадало на плечі розкішними хвилями. Мені здалося воно навіть світилося. Ох, яке воно ідеальне. Куди ж там мені з посіченими кінцями. На ній була сукня кольору ніжної лаванди, яка ідеально підкреслювала її тендітність.

— Чарівний вечір, чи не так? — м'яко заговорила вона, тепло усміхаючись. — Хоча, як на мене, оркестр сьогодні занадто сильно налягає на скрипки. Від цього магічні метелики починають літати траєкторією п'яних джмелів.

Я мимоволі пирхнула від її порівняння і щиро засміялася.

— О, абсолютно згодна. Мені взагалі здавалося, що один із них зараз приземлиться прямо в мій бокал. Рада, що тут є хтось, хто бачить цей абсурд.

— На таких балах без гумору не вижити, — підмігнула вона мені і приємно засміялася. — Особливо, коли доводиться витримувати компанію нашого похмурого господаря дому. Кайл іноді буває таким нестерпним занудою.

Слова «нашого» і «Кайл» прозвучало надто власницьки, але я не звернула на це уваги.

— Навіть не уявляєте настільки, — підхопила я гру, відчуваючи дивну симпатію до цієї дівчини. — Його улюблена розвага — читати мені лекції про правила поведінки.

Дівчина знову мелодійно засміялася, а потім граційно протягнула мені руку в шовковій рукавичці:

— Я Кетрін. 

Імʼя застрягло мені в горлі. Моє серце на мить просто перестало битися. Кетрін? Та сама Кетрін? Що вона тут робить? Її запросив Кайл?

— Кетрін? — перепитала я, намагаючись утримати усмішку, яка миттєво стала кам'яною. 

— О, Кайл говорив про мене? Це так мило з його боку, — її очі засяяли щирою радістю, але для мене всю чарівність цієї дівчини наче рукою зняло. Всередині все раптом обросло кригою.

— Так... майже згадував, — сухо відповіла я.

— А ви, певно, його нова наречена, — вела далі Кетрін, оглядаючи мою сукню з легким, ледь помітним сумом.

Нова?

Слово вдарило під дих. Ембер всередині мене, яка вміла рахувати кроки контрабандистів на слух, миттєво склала два і два. Кайл робив їй пропозицію. Вона була його нареченою до мене. Усередині спалахнув такий гострий, болючий укол ревнощів, якого я ніколи в житті не відчувала. Мені захотілося розвернутися і піти. Але в наступну секунду я згадала: стоп, я фіктивна наречена. У нас контракт. Це просто робота. Але чому, в біса, від цієї думки мені не стало легше?

Проте вулиці Нижнього міста навчили мене триматися до кінця і ніколи не показувати слабкість ворогу, навіть якщо цей ворог — мила дівчина в лавандовій сукні.

Я розправила плечі, повернула на обличчя свою саму витончену, світську посмішку і зробила крок ближче до Кетрін.

— Ну що ви, люба Кетрін, — мій голос звучав як чистий, солодкий мед із домішкою отрути. — Слово «нова» звучить так, наче Кайл змінює гардероб. Я б сказала — єдина. Знаєте, чоловікам його статусу іноді потрібен час, щоб перерости юнацькі захоплення і нарешті знайти жінку, яка здатна розділити з ним не лише нудні бали, а й реальну небезпеку. Кайл такий пристрасний, коли справа доходить до... захисту того, що належить йому.

Кетрін злегка зблідла, її усмішка здригнулася. Моя витончена відплата влучила прямо в ціль.

У цей момент з тераси повернувся Кайл. Помітивши нас разом, він на мить застиг, а в його синіх очах промайнула ціла буря емоцій — від подиву до миттєвої тривоги. Він швидко покрокував до нас, напружений, як струна.

— Ембер. Кетрін, — його голос був низьким і настороженим.

Я не дала йому вставити жодного слова. Я повернулася до нього, сяючи найщасливішою усмішкою закоханої жінки. Зробивши крок назустріч, я піднялася на пальчиках, ніжно поклала долоню на його плече і... м’яко, але відчутно поцілувала його прямо в щоку, залишаючи там легкий слід від помади.