Розділ 19

Розділ 19

Його Величність король вампірів Дагар розмашистим кроком увійшов до своїх покоїв, із силою гупнувши дверима так, що сколихнулися навіть важкі гобелени на стінах. Він не став запалювати свічки, бо червоного світла від полум'я в запаленому каміні було достатньо, щоб бачити, що його поранена рука продовжує ще трохи диміти, а опіки хоч і пришерхли, але не гоїлися. Точніше, король вампірів відчував, що рука гоїлася, але дуже й дуже повільно. Схоже, рана протримається ще кілька днів. 

Фаррам прослизнув у кімнату слідом за братом, наче безшумна тінь. Він прихилився до одвірка, схрестивши руки на грудях, і на його обличчі знову з’явилася зверхня та отруйна посмішка.

— Ну що, брате? — тихо почав Фаррам, і в його голосі відчувалося приховане торжество. — Твоя обрана наречена і наша майбутня королева виявилася з зубами. Ти бачив, як на тебе дивилися вельможі? Король вампірів, якого відштовхнула звичайна людська дівка... Це ганьба, Дагаре. Справжня ганьба.

Дагар різко розвернувся, і в темряві його очі спалахнули гнівним червоним вогнем.

— Замовкни! — прогарчав він зі злістю. — Ти бачив мою руку? Вона не гоїться! Цей проклятий амулет захищає ту дівку! Він наче випалив мою силу там, де я її доторкнувся.

— Отож! — підхопив Фаррам, підходячи ближче, і його очі недобре звузилися. — Це не вибір долі, Дагаре. Це якась магічна пастка! Хто знає, що там було наплетено в тому амулеті? Минула майже сотня років! Так, наш батько таким чином обрав нашу матір у свій час, і народилися ми, але амулет потім зберігався у скарбниці довгий час. Може, твої вороги все це підлаштували? Може, вони спеціально прислали цю дівку, щоб вона послабила тебе? Поглянь на неї, вона ж потворна! Обрізане волосся, брудне й огидне обличчя... Хіба це та, хто має народити спадкоємця королівського роду? Не вір амулету. Це обман, маніпуляції Хранителя або й справді підступи наших давніх ворогів!

Дагар скривився, розглядаючи свою поранену долоню, яка аж смикалася від болю. Він давно не переживав такого, бо вампіри не мають таких ран, вони одразу ж їх загоюють. А тут діється і справді казна-що! Він відчув, як ненависть до тієї людської хвойди заповнює його, наче густа чорна смола. Згадав її зухвалий погляд, її слова про справжню потвору... Жодна жінка в його житті не сміла так з ним розмовляти! Із ним, королем вампірів! Найсильнішою істотою у цьому світі!

— Вона думає, що захищена, — процідив Дагар крізь зуби. — Вона думає, що цей амулет зробив її недоторканною, але вона помиляється.

— То вбий її, — просто сказав Фаррам, пильно спостерігаючи за реакцією брата. — Скажи, що амулет несправний, що це була пастка, підступи оркусів! Вельможі повірять тобі, якщо ти будеш достатньо переконливим. Ми просто приберемо це людське сміття, поки воно й справді не наробило біди.

Дагар на мить замислився, і в кімнаті запала тиша, яку порушувало лише потріскування дров у каміні.

— Ні, — нарешті промовив він, і на його губах з’явилася жорстока посмішка. — Смерть для неї буде занадто легким виходом. По-перше, всі навколо знають про цей амулет, про який ходять легенди серед вампірів, і надто багато людей бачили сьогодні, що він і справді спрацював. Тому я не буду виступати відкрито проти Хранителя і традицій. Я буду хитріший! О, так! Я не просто вб’ю її. Я доведу цю приблуду до сказу. Вона сама проситиме мене про смерть, благатиме, щоб я вирвав їй серце і припинив її муки.

— І що ж ти задумав? — зацікавлено запитав Фаррам.

— Я передумав. Бал відбудеться, — Дагар підійшов до вікна і почав здоровою рукою розстібати шкіряні паски на своїх заляпаних кров'ю обладунках. — Завтра ввечері. Ми зробимо все за традицією, як того хоче Хранитель Рронді. Ми виведемо її до всіх, покажемо нашу Обрану в усій її красі. Але цей бал стане її публічним приниженням, першим кроком до її смерті. Я розроблю план, все обдумаю, як зламати магічний захист. О, так! Знайду спосіб виставити її такою потворою, щоб навіть амулет зрікся її. І тоді, коли вона залишиться без свого щита, я особисто розірву її на шматки на очах у всіх. Але спочатку я повинен дізнатися більше про неї! Мене цікавить, чому саме вона обрана Амулетом Крові?

Фаррам схвально кивнув, видно було, що вампір був задоволений.

— О, це вже рішення справжнього короля! Я допоможу тобі, Дагаре. Я ж твій брат! У мене є кілька ідей щодо того, як зробити її життя нестерпним!

— Роби, що хочеш, — кинув Дагар, знову вдивляючись у свою рану, яка так і не збиралася швидко зростатися. — Але завтра вона має бути в залі. Я хочу бачити, як вона там ламається і плаче від приниження. І я навіть вже дещо вигадав! 

Дагар раптом відчув, що злість і жага помсти дають йому нові сили. Що ж, раз так, то він доведе і цій огидній рабині, і всім своїм підданцям, що ніяка магія не врятує людину, яка посміла кинути виклик самому королю вампірів!