1. Вихідний вікенд.

Ранок розпочався з збирання валізи. Накінець то ми їдемо у подорож. Ми , це я і мій хлопець Ярослав. Поїзд має прибути о дев'ятій. Потрібно виходити з дому. З кухні почувся голос Ярика.

• - Амандо , я зробив нам каву.
• - Добре, дякую , любий.
• Я посміхнулася. Дуже приємно , коли хтось піклується про тебе, а ще краще, якщо не лише хтось, а кохана людина.
• Він протягнув мені термос з гарячим напоєм. Я ніжно поцілувала його в щічку та витерла слід від блиску.
• - Ходімо , вже приїхало таксі.
• ...
• Наші відносини є дуже близькими. Ми повністю довіряємо та розуміємо один одного краще , ніж кого небудь іншого. Я надіюсь, що скоро Ярослав зробить мені пропозицію. Він купив нам путівки в Карпати. Мені здається, це прекрасна можливість попросити моєї руки та серця.
• ...
• Таких дивовижних краєвидів я ще не бачила. Гори , висотою прямо в хмари. Це неможливо передати словами , це потрібно просто бачити . І ось , прекрасний момент для пропозиції , він нахиляється до мене і просто цілує в щічку. Блін, такий момент був. Я не стрималася і спитала.
• - Чому ти не робиш мені пропозицію?
• - Ми вже два роки разом.
• - Я хочу родину, дітей, сімейне життя, розумієш?
• Ярослав здивовано дивився на мене та над чимось думав хвилини дві. В цей час атмосфера була просто невиносною. Тиск в повітрі був настільки сильний, що аж затріщало в вухах. І тут , нарешті, він зароворив .
• - Я задумувався над цим , і не раз.
• Ярослав нервово прикусив губу.
• - Є багато нюансів, які тебе можуть збентежити і...
• - Я готова на все заради нас, якщо , звісно, ти теж цього прагнеш.
• Я перебила його. Що за дурість він несе? Все , що мало мене бентежити вже виконало свою роль. Я з дитбудинку. Батьки загинули за невідомих обставин. Однокласники знущалися з мене просто так. Я була забавкою для них , бо терпіла. Та коли потрібно було списати всі йшли до мене. Коротше кажучи, використовували мене як хотіли. Аж поки я не почала захищатися і огризатися. Після цього мій авторитет в класі піднявся і зі мною познайомився тихий однокласник. Він ніколи не знущався з мене, а тільки підтримував у скрутних ситуаціях. Цей хлопчина і є Ярослав. До нього ніхто ніколи не чіплявся . Скажу більше, я навіть не зрозуміла коли і як він прийшов до нашого класу. Та зараз не про це.
• - Звісно, прагну.
• - Тому не тягни кота за хвоста , а дій!
• Я сама очманіла від своєї впертості. 
• Ярослав вийняв червону коробочку , став на коліно та промовив.
• - Амандо, чи не хочете Ви вийти заміж за такого парубка , як я?
• - Звісно, згодна.
• - А , чи згодні Ви пити каву , яку я заварюватиму нам, притулятися один до одного взимку, коли буде холодно?
• - Хахаха, згодна.
• - Це добре, люба. 
• Тепер він виглядав впевненіше. Я дивилася то на його обличчя  , то на шалено красиву обручку на моєму пальці. Радості немає меж. І так ми , сховані десь в горах, цілувалися до сутінок. І ніхто нам не заважав, були тільки він та я.