19. Удар у спину

Уляна

Я була дуже щаслива через те, що Єгор не сердиться на мене більше. Хотілося, щоб таких сварок між нами більше не було. Хотілося, щоб він не звинувачував мене ні в чому. Бо якщо я й зробила якусь помилку, то це було не спеціально. 

 — Я теж кохаю тебе, — прошепотіла, обіймаючи його. — Ти найкращий…

Коли він почув ці слова, то усміхнувся і знову поцілував мене, змушуючи забути про все, окрім нас…

***

Вранці я готувала сніданок, коли раптом від запаху яєшні, що смажилася, мене занудило. Та так сильно, що я швидко побігла до вбиральні…

Коли повернулася на кухню, неприємні відчуття повернулися. Дивно, невже я чимось отруїлася? Але ми з Єгором і Ромою їли все одне й те ж саме, треба запитати в них, як вони почуваються.

Коли обоє, після того, як я погукала їх снідати, увійшли на кухню, я побачила, що виглядають вони як завжди. І все ж запитала в Єгора:

 — Тебе шлунок не турбує? 

— Ні, — він похитав головою. — А що, ми зʼїли щось прострочене? 

 — Та наче все свіже, але мені якось недобре, — сказала я. — Може, підчепила кишковий грип? 

— Я таким ніколи не хворів, — відповів Єгор замислено. — Це взагалі як? 

— Як звичайний грип, але на додачу до всього ще нудить і розлад шлунку може бути. Правда, він швидко минає.  Тож, думаю, за день чи два все буде добре. 

— Капець, сподіваюсь, у тебе не таке, звучить не дуже. Може, треба в лікарню? — запитав він стурбовано.

— Ну подивлюся, може, мені стане легше, а якщо і завтра буде погано, то сходжу до лікаря. Зараз певно заїдемо перед роботою в аптеку? Куплю якийсь абсорбент…

***

Коли я зайшла в аптеку, то попросила щось від нудоти.

Провізорка принесла ліки, а потім запитала:

 — А ви не вагітні? Бо при вагітності треба інший препарат…

Я на мить завмерла, дійсно, як я про таке не подумала! Коли була вагітна Ромою, у мене були ті ж відчуття…. Але ні,  я не могла  завагітніти, бо це були “безпечні” дні. 

— Ні, — сказала, похитавши головою. — Може, з’їла щось несумісне…

— Все ж, може, пробити вам тест? 

 — Добре, — сказала я. — Зроблю, щоб уже не думати про це…

Вона простягнула мені ліки і дві упаковки з тестами. 

Я заховала все в сумку і вийшла з аптеки. 

Сіла до машини, сподіваючись, що Єгор не помітить тести, адже буквально вчора був той скандал з Настею, певно, тема вагітності для нього зараз є тригерною…

 — Все, можна їхати, — сказала я. 

— Добре, поїхали. ти точно в порядку? Може, треба було лишитися вдома?

 — Наче вже краще, — сказала я. — Сьогодні треба підготувати всі документи до завтрашньої зустрічі, мені нема коли хворіти…

Але почувалася я все одно кепсько. Мене морозило, ніби трохи піднялася температура, була сильна втома і, як раніше, трохи нудило. 

Мабуть, це й справді була інфекція…

І все ж я вирішила зробити той тест. Просто для заспокоєння. 

А вже за п’ять хвилин дивилася на дві смужки… Правда, одна з них була не дуже яскравою, ледве помітною. Але, може, це лише через те, що термін дуже маленький?

Моє серце закалатало як шалене. Як це сталося, адже я, здавалося, контролювала все? І як мені сказати про все Єгору? 

Єгор

Уляна виглядала якоюсь блідою і замисленою сьогодні зранку. До того, як встав малий, я підійшов до неї і обійняв зі спини:

— Ти як? Все ще недобре почуваєшся? 

— Мені вже краще, дякую, — сказала вона, але чомусь не дивилася мені в очі. 

Мені не подобалось, що вона ніби щось приховувала від мене. Але може, я це собі просто надумав? Може, Уля нічого і не приховувала, а я просто надто сильно переживав. 

— Ти, певно, перевтомилась. Ще й стрес через колишнього. Якщо хочеш, можеш взяти пару вихідних, я не проти, — я торкнувся губами її щоки.

— Може, я й справді пару днів відпочину, — сказала вона. — Якщо, звісно, ти зможеш обійтися без мене…

— Все буде добре, не переживай… Я хочу, щоб ти трохи відпочила…

***

На роботу я дійсно їду сам. По дорозі закидую Ромчика в школу. Малий, перед тим, як виходити з машини, раптом запитав мене:

— А ви з мамою  справді одружитесь? 

— Ну… Це можливо, — сказав я з деяким хвилюванням. — Може, не прямо зараз. Але все ж… Мені дуже дорога твоя мама. я кохаю її. А ти сам був би не проти? Якби ми, наприклад, одружились? 

 — Було б добре, — сказав він. — Мама зараз  щаслива, вона кохає тебе. Коли кохають, то тоді в людини очі сяють. Я помітив. 

У мене як гора з плечей звалилася. Я все ж не був впевнений, що малий нормально це сприйме. А виявилось, він це сприйняв навіть добре.