24. Дарина. Спроба стати схожою на його ідеал

Я прокинулася в обіймах Саші, відчуваючи його тепло. Здавалося, я була найщасливішою людиною на світі. Мені хотілося поцілувати його, але я боялась його розбудити, тому я просто лежала і дивилась на нього. А він, ніби відчувши мій погляд, розплющив очі і також подивився на мене. 

— Доброго ранку, — тихо сказала я. 

— Доброго ранку, — він торкнувся долонею моєї щоки. — Давно прокинулась?

— Тільки що. Ти такий кумедний, коли спиш, — усміхнулася я. 

— Завтра прокинусь раніше за тебе і гляну, яка уві сні ти, — він теж усміхнувся, а потім потягнувся губами до моїх губ і коротко поцілував мене. 

— Я не можу повірити, що ми разом, — сказала я. — Досі здається, що це якийсь сон або мої фантазії.

— Але я тут, поруч з тобою, — Саша зазирнув мені в очі. 

— Ти зараз будеш уже йти на роботу? Що тобі приготувати на сніданок? — запитала я, обіймаючи його. 

— Я все їм, — він обійняв мене у відповідь. — До ресторанів раніше одинадцятої їхати все одно нема сенсу, тож можемо особливо не поспішати… 

— Якщо часу вистачає, то я хочу приготувати щось особливе, адже нам є що святкувати, — сказала я.

— Добре, — погодився Саша. — Блін, я трохи переживаю за Настю… Вона зрозуміє, що ми, ну… Чи вона ще надто мала? 

— Мабуть, про це не варто переживати, — усміхнулася я. — Адже ми їй сказали, що хочемо зустрічатися по-справжньому, і, здається, вона тільки зраділа…

— Ну тоді добре, — кивнув він. — Ввечері можемо кудись сходити. Це буде вже справжнє побачення. 

— Це чудова ідея, — погодилась я. — А зараз піду погляну, чи Настя прокинулась, і приготую сніданок..

***

Коли ми поснідали, Саша поїхав на роботу, а  Настя дивилась мультики. Я ж вирішила прибрати в будинку. Наводячи лад у спальні, побачила одяг Саші, який він носив учора, і вирішила випрати його. Коли увійшла до ваннної кімнати і вже готувалася закинути речі до пралки, побачила, що з кишені його домашнього худі виглядає краєчок якогось фото. Дістала його і одразу впізнала.  Це була саме вона, Єва, колишня Саші. Я пам’ятала, як він дивився по телевізору інтерв’ю з нею і одразу перемкнув канал, побачивши мене…

Треба було віднести фото назад у спальню і покласти Саші на тумбочку чи в шухляду, але я продовжувала стояти і роздивлятись його. Я думала, чим саме вона так зачепила Сашу, чому він у неї закохався. Через її красу? Чи талант? Чи популярність? 

Якщо за двома останніми показниками я не могла з нею тягатися, то свою зовнішність я цілком могла покращити. Мені дуже хотілося зробити Саші приємне. Ця ідея прямо захопила мене. Я згадала, що неподалік від Сашиного будинку знаходився салон краси. Знайшла його телефон у інтернеті, подзвонила і сказала, що хочу записатися до перукаря. 

Виявилося, що в майстра якраз є вільне вікно на сьогодні, бо якась клієнтка не могла прийти, і я сказала, що зараз підійду. 

Заглянула в кімнату до Насті:

— Доню, побудеш трохи сама, я вийду ненадовго в салон…

— В салон? — здивувалась вона. — А навіщо?

— Хочу бути красивою, — сказала я. — Зроблю модну зачіску…

— Для Саші? — Настя усміхнулась. 

— Так, — я теж усміхнулась. — Хочу йому ще більше сподобатись. 

— Добре, — кивнула вона. — Але ти там будь не дуже довго, я вже звикла, що ти тепер вдома і не хочу бути сама…

 — Мене не буде максимум  півтори години, — сказала я. — Можеш пограти в свою приставку, так час пролетить дуже швидко…

— Добре, — кивнула вона. — Тоді чекатиму…

***

Коли я сіла в крісло перукарки, вона з сумнівом запитала:

— Все ж, у вас таке гарне світле волосся… Впевнені, що хочете пофарбуватись саме в такий темний відтінок? 

 — Так, — кивнула я. — Мені хочеться щось змінити в своєму образі..

— Може, спочатку пофарбуємо вас  відтінковим шампунем, а не стійкою фарбою? Подивитесь, як воно, походите тиждень, а там, якщо сподобається, то вже пофарбуємо вас фарбою, що скажете? — запитала перукарка.

 — Добре, — кивнула я. Чесно кажучи, мені самій трохи страшнувато було змінювати колір волосся, тож те, що це була нестійка фарба, яка скоро змиється, трохи мене заспокоїло. 

Перукарка заходилася наносити шампунь на волосся, а я думала про те, що після салону треба зайти в магазин косметики і придбати помаду і тіні такого ж відтінку, як у Єви на тому фото…