20. Дарина. Невже я закохалася?

Мабуть, я його дійсно зовсім не цікавила — подумала я. Поспішав скоріше відвернутися, щоб не дивитися на мене. Мабуть, та його Єва значно красивіша. І молодша… А в мене зовсім не ідеальна фігура…

Почувалася дуже некомфортно, тому й швидко вимкнула світло. Думала, що Саша тепер засне, і я зможу розслабитись. Але він був так близько, що я відчувала аромат його гелю для душу. Мені дуже хотілося обійняти його, покласти голову йому на плече… Це були неправильні думки, адже тут уже за нами ніхто не спостерігав, тож ми не мали прикидатися. Насправді ми чужі люди. Так я старалася переконати себе. 

Побачила, що він повернувся і дивиться на мене. Мабуть, треба поговорити про щось, і це бажання торкнутися його зникне. Треба привести себе до нормального зосередженого стану. Це ж тільки робота…

Але в цю мить Саша простягнув долоню до моєї щоки, так і не відводячи від мене погляду. Ледь-ледь торкнувся шкіри кінчиками пальців, продовжуючи дивитись мені в очі.

Я відчула, що все моє тіло немов затремтіло, але це було якесь внутрішнє відчуття, зовні я нічим себе не видала. 

— Ти не ображаєшся на мене? — запитала я тихо. 

— За що? — відповів він питанням на питання.

— Тоді, на веранді, мені здається, я поводилася надто скуто… Треба було проявити більше емоцій… Але я не хотіла переборщити. 

— Ти ж не акторка, — він тихо зітхнув. — Пробач, що поцілував так несподівано.

— В той день, що ми познайомилися, ото було несподівано, — усміхнулась я. — Я не знала, що й думати. 

— Але все вийшло саме так як треба, — він теж усміхнувся. — Ти не відштовхнула мене, підіграла. Я радий, що все тоді сталося так, як сталося.

— Я просто так розгубилась, — зізналася я. — Думала, раптом ти “таємний покупець”, знаєш, є такі? 

— Чув, — він легенько провів кінчиками пальців по моїй щоці. 

— Наш шеф нам постійно нагадував, щоб ми були ввічливі навіть з якимись дивними людьми, бо то може бути перевірка. Ну ото я й подумала, що ти перевіряєш мене, як я поведусь в нестандартній ситуації…

— Я був тоді такий злий… Поводився, як придурок, — зізнався Саша. — Все через те, що партнер запізнювався.

— Але зрештою все склалося добре, — сказала я. — Для нас усіх…

— Так, — погодився він. — Знаєш, коли ти поруч, я останнім часом відчуваю себе не так, як зазвичай… Хочу торкатись тебе. Не тому, що ми на людях. 

— Можливо, ти просто тактильна людина, — сказала я, відчуваючи, що говорю дурниці, але ж не могла я сказати, що так само мрію доторкнутися до нього. — Коли я вчилася в універі, нам розповідали на лекціях з психології, що є аудіали, візуали, ще хтось там, і кінестетики. Це якраз люди, які особливу увагу віддають тактильним відчуттям…

— Якби почув це слово десь, то подумав, що це ті, хто люблять кіношки, — він усміхнувся, знову зазираючи мені в очі.

— Може, ти просто почуваєшся самотнім, — сказала я.  — Кажуть, людині потрібно дев’ять обіймів у день, щоб вона була щасливою…

— Можна обійняти тебе зараз? — несподівано запитав він.

— Так, — сказала я, відчуваючи, що серце забилося як шалене. Але все ж я продовжувала переконувати себе, що він дійсно просто почувається самотнім і хоче лише, щоб якась людина була поруч. 

Він підсунувся ближче і торкнувся долонею мого плеча. Наші тіла були близько-близько, але все ще не торкались одне одного, хоча я  відчувала жар його тіла прямо біля свого. 

— Так буде зручніше, — він трохи розвернувся і підклав свою руку мені під голову, ми знову дивились одне одному в очі, але тепер ще й торкалися одне одного. 

 — Так, дуже затишно, — сказала я. Тепер, коли він був так близько, мені хотілося поцілувати його, але вже по-справжньому. І все ж я відігнала від себе ці думки. 

“Він кохає іншу жінку, — сказала я собі. — А ми тільки друзі і нічого більше. Радій з того, що є, і не роби нічого, що могло б усе зіпсувати.”

— Добраніч, Дарино, — прошепотів він мені на вухо. — Дякую, що ти поруч…

— Добраніч, — так само тихо прошепотіла я. — Ти дуже хороший… Хочу, щоб у тебе все було добре…

— Я теж хочу, щоб у тебе і у Насті все було добре, — відповів Саша. — Вірю, що так і буде, — на цих словах його губи легенько торкнулись мого вуха, певно, не спеціально, але я відчула, як усередині мене розливається приємне тепло. 

Невже я закохалася в нього?