Глава 7.2

Кабінет ректора Королівської академії магії.

Арденс сидів за столом, Франк Моргенштайм  -  навпроти. Бахтієор же стояв біля вікна і вдавав, що цілковито поринув у читання книги.

- Ви знаєте, що я можу вас відрахувати? У Бовема тяжка  травма обличчя. Можливо, він ніколи не зможе говорити нормально, – ректор був страшний. Він ніби нависав над хлопцем, хоч і сидів із протилежного боку столу. Франк відчував неймовірний тягар, ніби на його плечі тиснула ціла скеля.

- Я не...

- Чи ви думаєте, що якщо він син фермера, а ви аристократ, то вам все зійде з рук?

Франк утиснувся в крісло. Він був неслабким магом, але сила Ректора повністю його пригнічувала, змушувала почуватися дрібною комашкою. Але ж лорд Габріель навіть не показав повністю свій потенціал, так, трохи привідкрив.  Франк був знайомий з королем Арати і двома принцами -  найсильнішими магами країни, але міг присягнутися, що ті й поруч не стояли. Всевидячий, хто ж перед ним!?

- Я не... там ситуація...

- Говоріть виразно.

- Він напав на Анну! Я лише захищав слабу дівчину! - випалив хлопець на одному подиху.

Арденс ніяк не відреагував, тому Франк вважав за необхідне пояснити:

- Анну Чаус! Вона цілитель, і ну, це... Словом, це про неї всі сьогодні кажуть, що вона того, кхм, — Франк зам'явся, підбираючи слова. Ректор нахмурився і за допомогою закляття левітації змусив підлетіти до себе перо і, не торкаючись до нього, написав щось у блокноті. Франк уважно спостерігав за діями Ректора. Писати закляттям левітації? Це ж яким віртуозом треба бути!? Раптом його осяяло: - То це ви зупинили той камінь, що летів в Анну!? Адже я тоді не встиг, хотів, але не встиг! І не міг зрозуміти, хто це зробив... Ви все бачили, так?

Габріель не обтяжував себе відповіддю. Натомість сам поставив  питання:

- Вона тобі подобається?

- Анна? Так, не те слово. Але вона така...

- Яка?

- Серйозна. Цілеспрямована. Красива дуже. Загалом, вона  не така, як усі… І не помічає мене зовсім, уникає.

- Добре, - Арденс кивнув своїм думкам. Він був зовсім не в захваті від свого плану, що раптово виник у нього після ранкової події,  але для Анни так дійсно буде краще. - Тоді тобі слід докласти більше зусиль, щоб добитись її прихильності.

________

Незабаром Франк Моргенштайм залишив кабінет Ректора. Арденс, як і раніше, похмурий і задумливий, продовжив стояти, спершись на стіл. Бахтієор же відійшов від вікна і розвів руки - він явно хотів щось сказати, але лише мовчки підібгав губи.

- Думаєш, я роблю помилку? - порушив мовчанку Ректор Королівської академії магії.

- Не знаю. Можливо. Все залежить від того, чи зможеш ти наприкінці відпустити Анну.

- Я повинен. Значить – зможу.

– Тоді я розумію твоє бажання влаштувати її майбутнє.

– Але?

- Але... Я боюся, чи правильно ти оцінюєш свої почуття до неї.

- Які ще почуття!? Я лише відчуваю якусь відповідальність за її долю, тільки й усього.

- Ось! Ось про це я й говорю.

Арденс лише похитав головою. Тоді Бахтієор продовжив:

- А ти суворий, однак! Така вистава, аура сили, гнівні погляди... Навіть я був вражений, про хлопця я взагалі мовчу.

- Так я тільки заради тебе і старався, щоб  нагадати тобі, недотепі, що я взагалі-то Головнокомандувач, а не закоханий романтик .... - усміхнувся Арденс, але погляд його залишався задумливо-похмурим. — А Франк ніби непоганий хлопець, але нехай все ж таки знає, що якщо образить Анну, я йому просто так цього не залишу.