15 глава

Знайомство з татом

Два дні потому. Марк.

Розповівши Софії про мою неочікуване знайомство з татом. Софія відреагувала на це скептично. Сказала, що все це може бути не правда. Що він мене обдурив. І взагалі, як я знаю, що він дійсно мій тато. Та не дивлячись на все я все ж йому подзвонив. І ми домовились з ним зустрітись та поїхати у Чернівці. Адже саме там знаходиться будинок та бізнес.

Ранок. Я зустрівся з моїм так названим татом.

- Привіт, Марку

- Привіт

- Ну, що поїхали — ми сіли в машину та поїхали у моє рідне місто. І очевидно, що рідне місто так названого тата. Досі не вірю, що він мене знайшов і не знаю як на це реагувати. Нічого, зараз все стане на свої місця.

За декілька годин ми приїхали у місто. Вийшли з машини біля якогось будинку. Великого двохповерхового будинку. Ми пішли у будинок. А татів водій поїхав ставити машину у гараж.

Коли ми зайшли у будинок, я зразу почав його розглядати. Нічогенько так. Те, що я побачив мене здивувало. Коридор просторий, у ньому стоїть два крісла, журнальний столик, а навпроти шафа-купе. Куди ми повісили свій верхній одяг. Та пішли у глиб будинку. Спочатку зайшли у вітальню. Там якась дівчина прибирала. Витирала зі столика пил.

- Зоє, принесіть нам, будь ласка, дві чашки з кавою

- Звісно — дівчина посміхнулась.

- У тебе і водій і покоївка є? Ого нічного собі — сказав здивовано я.

- У мене ще є кухар — сказав чоловік та подивився, мабуть, що на мою реакцію. А моя реакція була здивування. Це ж треба так піднятися. З голих, босих до багатіїв. До нас підійшла покоївка та поставила каву.

- Щось ще?

- Дякую, Зоє, нічого не треба — дівчина пішла. А ми почали пити каву та розмовляти. Чоловік мені розповідав про маму. Показував її фотографії. Вона була дуже красива. Кароока блондинка з довгим волоссям.

- А як її звали?

- Ольга — сказав Олександр

- Зрозуміло — я посміхнувся.

- Давай я тобі покажу будинок

Ми встали та пішли гуляти по будинку. Виявилось, що він дуже великий. Кухня, вся в чорно-білому стилі. Їдальня така ж сама. А далі, ми пішли на другий поверх. На другому поверсі чотири кімнати. Хм, цікаво, а навіщо їм був потрібен такий великий будинок. Хоча у багатіїв свої примхи. Кожна кімната у своєму стилі. Найбільше мені сподобалась четверта кімната. Вона у стилі лофт. Олександр сказав, що це його кімната. А всі інші це кімнати тих, хто у нього працює. Ми гуляли по будинку приблизно хвилин двадцять. А після тато сказав, що ми їдемо в перший магазин, який вони з мамою відкрили. Що за магазин, він мені не сказав. Ми сіли у машину. І водій нас кудись повіз. Ми проїхали мій відділок поліції, де я раніше працював, магазин, в якому я купував продукти та академію, там де вчився. Знаю це місто як свої п’ять пальців. Ми приїхали в центр міста. Машина зупинилась. Ми вийшли з машини. Я побачив ювелірний магазин з красивою назвою “Діамант”. Я здається саме у цьому магазині купував обручку дівчині, яка мені зрадила. Ця обручка десь лежить у мене дома. Та якщо я насмілюсь робити пропозицію Софії, то куплю зовсім іншу обручку. Навіть не знаю, навіщо вона у мене залишилась, та обручка.

- Пішли в середину — сказав Олександр. Невже цей магазин його? Ми зайшли у середину. Продавчиня зразу почала посміхатись на всі тридцять два зуби.

- Доброго дня, Віталіно — сказав Олександр — як працюється? Як продажі?

- Доброго дня, в магазині все добре. Продажі великі. Тільки за першу половину дня купили понад десять каблучок

- Це добре

- А вас здається я знаю — звернула на мене увагу Віталіна.

- Звідки? Я лише один раз купував каблучку в цьому магазині

- І цього разу мені вистачило аби вас запам’ятати. Пам’ятаю, ви були дуже прискіпливими. У мене не було жодного такого прискіпливого покупця до вас

Ми почали роздивлятись прикраси й чоловік мені розповідав як він з мамою відкрили цей магазин. Виявляється, що вони дуже багато працювали, заробляли гроші де тільки могли. Адже їх мрія була відкрити свою фірму та повернути мене. Але на жаль вийшло тільки одне. Бо коли вони стали на ноги я вже пішов у академію. Вони мене шукали самі, без чиєїсь допомоги. Та у них нічого не вийшло. Тоді перед смертю, мама сказала, щоб тато мене знайшов, щоб це йому не коштувало. І як він жалкує, що не подумав раніше про детектива. А я був зовсім поруч. Може навіть ми десь проходили повз один одного. Але цього ми вже точно не дізнаємось.

Після ювелірного магазину, ми заїхали у ресторан, який я завжди обходив стороною, бо він дуже дорогий. За обід заплатив Олександр. Потім ми поїхали на кладовище, Олександр захотів показати де похована моя мама. Поїхав назад у Київ коли вже були сутінки. Мене у столицю повіз татів водій. Який жив там. І просто хоче навістити своїх батьків.

Софія.

Марк поїхав не дивлячись на те, що я проти його зустрічі з тим чоловіком. Мало ким він може бути. Я знаю, що Марк себе не дасть образити нікому. Та все ж якось страшно.

Сьогодні до мене приїхала Лола. Вона завезла сина до батьків Євгена. А сам Євген теж кудись поїхав.

Ми сиділи з Лолою цілий день, поки їй не подзвонив Євген та сказав, щоб вона їхала додому. А я залишилась сам на сам з келихом вина. Сіла на диван, п’ю вино та дивлюсь телевізор. А перед тим я переодяглась у халат, який так подобається Марку. За декілька годин, коли я допивала вже другий келих вина приїхав Марк, хоча келих був зовсім не другий. Перед цим ми з Лолою теж випили декілька келихів. Марк зняв з себе верхній одяг. І зайшов у кімнату.

- Привіт, як ти тут? — запитав він

- Нормально, Лола до мене приходила

- І я так розумію випили

- Авжеж, — я поставила келих на журнальний столик — а як ти з’їздив?

- Добре. Ближче познайомився з Олександром. Був у нього дома. У ювелірний магазин їздили