11 глава

Несподівана новина

Півроку потому.

Ми з Марком почали зустрічатись. І ми вже живимо разом. Він вже не знімає квартиру. І тому у нашому спільному бюджеті більше грошей. Я прийшла у відділок поліції до Марка. Домовились зустрітись з ним саме тут. Він сказав, щоб я приїхала до нього. Коли він завершить всі справи підемо з ним до мене додому. Познайомлю його зі своєю сім’єю. Вже давно про це думаю, та й батьки дізнавшись, що у мене є хлопець, захотіли з ним познайомитись. Мама так і сказала “Щоб завтра прийшли до нас. Познайомиш нас зі своїм хлопцем. І це не обговорюється”

Він дав мені ключ від кабінету, я зайшла у кабінет Марка. У кабінеті звичайно як завжди багато робочого хаосу. Різні теки, папери ну як завжди. Я підійшла до стола Марка і сіла на стілець, почала оглядати кабінет вже сидячи. Подивилась на стіл Марка. У нього на столі лежить багато тек, одна з них мені впала в очі. Щось знайоме ім’я на цій теці написано. Я встала і взяла теку. Ем... так це прізвище та ім’я мого колишнього нареченого. На теці було написано Слишко Гліб Павлович, частина 3, стаття 321.1 Серйозно? Він що у в’язниці? Я відкрила теку. Дійсно фото Гліба, і написано за що його посадили. Я прочитала саме за що і здивувалась. Його посадили за “фальсифікацію лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів”. Ем... серйозно? А чому я нічого не знала, що він цим займався. Трохи нижче було написано ім’я поліціянта, який його посадив. Ткаченко Марк Олександрович. Ну, так не просто ж ця тека лежала на його столі. Але як він міг? Як міг його посадити?!

Я вже декілька хвилин читала цю справу. І ставала шокована все більше і більше. Виявляється Гліб виготовлював неякісні ліки, а саме якісь таблетки для знеболювання. Його дії понесли фатальні наслідки. Через його дії померло три людини. Я не розумію, чому він це робив? Навіщо? Мені конче треба поговорити з Глібом та з Марком не завадить поговорити. У кабінет зайшов Марк, я повернулась від столу до нього. Але все також тримала теку зі справою Гліба.

- Марку, скажи, що це таке?

- Це тека

Я її відкрила і почала читати у голос.

- Справа “Слишко Гліб Павлович, фальсифікація лікарських засобів”

- Справа одного шахрая, а чому це ти ним цікавишся? — Марк підійшов до мене і забрав теку. Поклав її на стіл і подивився на мене.

- Цей чоловік мій колишній наречений

- Ого, ти хотіла вийти заміж за шахрая?

- Я про це нічого не знала. Як ти міг його посадити?

- Це моя справа, саджати за грати поганих людей — він підійшов до мене і нахилився, мабуть, щоб поцілувати. Та я відсторонилась.

- Чого ти? — з непорозумінням запитав Марк

- Ти навіть не дав йому права подзвонити будь-кому?

- Він сам не захотів, але така можливість у нього дійсно була — він знову нахилився. Його губи були майже біля моїх.

- Як це не захотів?

- Я не знаю, чому. Але це так — сказав Марк і подивився на мене вже серйозним поглядом — ти хочеш про це поговорити?

- Я не знаю — сказала я і вибігла з кабінету. Марк побіг за мною, так як я відчувала його парфум.

- Це була моя справа посадити цього шахрая! — крикнув він мені у слід.

Я вибігла з будівлі. Не знаю, навіть чого так відреагувала на цю новину. Сама від себе у шоку. Я стала біля вхідних дверей, перевела подих та поїхала додому. Марк на щастя не вийшов до мене. Я поїхала додому саме до батьків. Вони ж нас чекають. Я не знаю, що й сказати їм. Що я от так прийшла сама без Марка. Хоча... скажу як є. По дорозі до батьків купила тортик та мандаринки, бо ж скоро Новий Рік.

Приїхала до батьків, мені мама зразу відкрила двері. Я піднялась на п’ятий поверх і зайшла у квартиру. Тато стояв біля дверей і чекав на мене. Як побачив мене так зразу почав посміхатись. Давно з ним не бачилась. Я підійшла до нього І ми обійнялись.

- Привіт, татусь

- Привіт, доню — сказав тато. До нас вийшла мама.

- Привіт, а ти, що сама? Де твій хлопець?

- Я з ним трохи посварилась... якщо можна це назвати сваркою

- У якому сенсі? — запитав тато

- Так, сідаймо за стіл. Розкажеш все — сказала мама і ми пішли на кухню. Сіли за стіл і я тільки тоді зрозуміла, що не помила руки. Тому поки мама накладала у тарілки їжу, я помила руки і швиденько сіла за стіл. Тато налив мені і мамі вино, а собі сік. Йому лікар заборонив пити алкогольні напої. Ми випили і почали їсти. У двері хтось подзвонив.

- Ви когось ще чекаєте?

- Так. Габріель прийшов зі своєю дівчиною — сказала мама і пішла відкривати двері. Тато подивився на мене.

- Ти знайома з Емілі?

- Так. Приємна дівчина — сказала я і ми почули як у квартиру зайшли Габріель та Емілі. Хм, а швидко вони піднялись на п’ятий поверх. За декілька хвилин мама зайшла на кухню. Поставила ще дві тарілки з виделками і два келиха для вина. Габріель з Емілі пройшли теж на кухню. Я встала та обійняла свого брата.

- Давно не бачились

- Дітки сідайте за стіл

- А де твій хлопець? — запитав брат

- Ми з ним посварились... мабуть що

- У якому сенсі?

- От хотіла Софія нам все розповісти — сказала мама

- Звичайно розповім... Марк працює у поліції. Він за званням Майор. І сьогодні коли прийшла до нього, то дізналась дещо цікаве... — я зітхнула

- Що дізналась?

- Дізналась, що Гліб у в’язниці

- Це той Гліб з яким ти не одружилась?

- Семе так, я говорю про нього

- Нічого собі, як це він опинився у в’язниці? — запитала здивовано мама

- Цікава історія, хочу сама її дізнатись

- А по якій статті хоч посадили? — запитав брат

- Його посадили за “фальсифікацію лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів”. А знаєте, що саме цікаве? — я почала сміятись, та присутні не зрозуміли чому.

- Кажи вже!

- Його у в’язницю посадив Марк — я подивилась на всіх. Вони сиділи з відкритим ротом. Не очікували мабуть, що такого повороту подій.