9 глава

Екскурсія містом

Вечір пройшов якось швидко. Подивились декілька фільмів. Марк пішов до себе додому, хоча спочатку хотів залишитись. Але все ж пішов...

Я прокинулась від дзвінка телефону. Ледве відкривши очі, я подивилась на телефон. Це дзвонить сусід. Бо саме так Марк записаний у мене в телефоні. Я взяла слухавку і відразу почула його енергійний голос.

- Привіт, чому тебе не було на пробіжці?

Я подивилась на годинник. Вже о пів на дев’ята.

- Не почула будильник, напевно... вибач

- Та, нічого буває. Ти пам’ятаєш ми домовлялись про прогулянку?

- Звісно, пам’ятаю

- Тоді давай зустрінемось через півгодини, поснідаємо десь у ресторані

- Хороша ідея — сказала я, бо подумала. Або я поїм і запізнюсь, або прийду вчасно, але буду голодна. А коли я голодна то настрою у мене немає. А початок відпустки хочеться почати добре, а саме з гарного настрою. Я швиденько встала і пішла збиратись. Так як не хочеться запізнитись, я швидко накинула на себе свій улюблений синій шовковий халат, побігла у душ. Хочеться освіжитись перед прогулянкою містом.

Після душу я не втрималась і все-таки випила чашку міцної кави і з’їла невеликий круасан. Купую їх для перекусів, але коли збираюсь на роботу завжди про них забуваю.

Потім одягла жовту з рожевими квітками футболку та сині джинсові шорти. Схопила свою сумочку, в яку поклала телефон, ключі від квартири та гаманець. Ну, і звісно ж в сумочці лежить косметичка та гребінець про всяк випадок. Вийшла з квартири і побачила, що біля вхідних дверей під’їзду стоїть Марк. Я підійшла до нього.

- Привіт, готова йти?

- Так, ходімо

Ми вийшли з під’їзду та пішли до метро. Я зразу одягла окуляри. Ми вирішили поїхати до центру міста. Там прогулятись та поснідати.

Їхали ми не довго, адже станція, яка нам потрібна за п’ять зупинок. А це всього десять хвилин. Ми вийшли на вулицю. На вулиці багато людей. Хто сидить на лавках, хтось танцює, а хтось проходить мимо нас.

- Ну, що в який ресторан підемо? — запитав Марк

- Тут є декілька ресторанчиків, які мені дуже подобаються. Але в них дорого

- Пішли в один з них — впевнено сказав Марк

- Добре

Ми дійшли до одного з ресторанів. Зайшли у нього. Атмосфера в ресторані дуже мені подобається. Нас радо зустрів адміністратор. Посадив за столик у залі. Я роздивилась зал. У ньому не так і багато людей. Хтось тільки роздивляється меню, а хтось вже їсть смачні страви.

Я відкрила меню та почала його читати. Тут багато цікавих, але й дорогих страв. Але вибрати щось треба. Тому я вибрала не дорогу страву, але та що мені сподобалась по назві, інгредієнтах та картинці. Марк теж вибрав собі страву. Ми їх замовили і поки чекали, мовчки сиділи і просто дивились один на одного. Нашу тишу перервав Марк.

- Хороша атмосфера закладу чи не так?

- Так. Мені теж подобається. Я була тут вже двічі і мені сподобався цей ресторан. Атмосфера, обслуговування, страви... все на найвищому рівні... але ціни тут великі

- Щодо цього я з тобою згоден. Атмосфера дійсно хороша, а ось з приводу всього іншого не знаю

- Ну, то дізнаєшся зараз — я посміхнулась. Марк посміхнувся мені у відповідь.

Нам принесли страви, довго їх чекати не довелось. Що добре, це мені дуже подобається.

Поснідавши, ми пішли гуляти містом. І раптом я бачу знайому до болі дівчину. Навпроти нас йде Лола. Сподіватись, що вона нас не помітить марно. Адже помітить і буде розпитувати мене хто це біля мене йде.

Ми зрівнялись, Лола на моє здивування трохи б і нас пройшла. Але все ж зупинилась. І подивилась на нас.

- О, яка несподіванка — сказала вона

- Не очікувала мене побачити у центрі?

- Так. Знаю, ти не полюбляєш гуляти у центрі — сказала подруга і подивилась на Марка — о, а хто це такий красень стоїть біля тебе?

- Я — Марк

- Приємно познайомитись — сказала Лола і протягнула йому руку — а я Елеонора

- Та яка ти Елеонора — я почала сміятись

- Ах, ну так. Просто Лола. Для Софи я просто Лола

- Що ти тут робиш?

- Їду до свого підопічного, у цьому році поступає у коледж, ось їду допомагати готуватись до вступу

- Зрозуміло, ну, тоді не будемо тебе затримувати — сказала я. Не хочу продовжувати розмову при Марку. Адже знаю, вона буде розпитувати про нього. І коронною фразою буде “Він тобі подобається”. Краще поговоримо з нею наодинці. Лола пішла, а Марк подивився на мене.

- Це твоя подруга?

- Так, найкраща подруга. Ми вже давно з нею дружимо. Навіть не пам’ятаю саме скільки. Ну, що ходімо далі? Погуляємо по Майдану

- Ходімо — Марк посміхнувся. Ми пішли далі, Марк нам купив морозиво. Ми йшли, розмовляли та їли морозиво.

Через три години ми повернулись додому. Гуляли ми довго та й спогадів про цю прогулянку багато. Ми багато фотографувались, сміялись. Цей красунчик все-таки цікавий хлопець.

А щодо центру міста... центр таки красивий, навіть не знаю, чому мені він не подобався.

Я зайшла у квартиру, тільки-но поклала сумочку на пуф, як почула дзвінок свого телефону. Не стала поспішати брати слухавку, бо знаю, хто це може дзвонити. Я зняла свої сандалі. А потім вже взяла телефон. Ну, як я думала це дзвонить Лола. Я взяла слухавку. І зразу почула її веселий голос. Ну, як можна завжди бути у гарному настрої, я не розумію.