8 глава

Вечеря

Прокинулась я від дзвінка будильника, який вже заведений не на пів восьмої, а на сім. Очевидно чому, адже так? Я повинна виглядати на ранковій пробіжці на всі сто. Вставши, я вмилась, підфарбувала вії та губи, а після одягла спортивний костюм. І почула дзвінок у двері. Я миттю до них підбігла і подивилась хто там за дверима. А за ними стояв Марк і щось дивився у телефоні. Я відкрила двері. Марк як це побачив, то зразу поклав телефон у кишеню.

- Доброго ранку — сказав він

- Доброго ранку

- Готова йти на ранкову пробіжку?

- Авжеж

Я вийшла з квартири та закрила її на ключ, а після ми пішли на стадіон. Марк перед тим як бігати по стадіону завжди займається на майданчику. І тому тепер я теж займаюсь на цьому майданчику. Бути у хорошій фізичній формі, це добре.

Ми підійшли до тренажерів і почали займатись. Не дивлячись на те, що я вже декілька разів займалась на цих тренажерах, Марк все-одно мене виправляв. Після ми пробігли три кілометри та пішли додому. Біля під’їзду зупинились. Я подивилась на Марка, а він на мене.

- Дякую за компанію — сказав він.

- І тобі дякую, адже вже не сумно самій — я посміхнулась — ...у тебе о котрій закінчується робота?

- О сьомій. А, що?

- Може зайдеш до мене, повечеряємо разом? Я так розумію у тебе дома можливо нічого їсти не буде

Марк почав сміятись.

- Звідки знаєш? У мене дійсно у холодильнику миша повісилась

- Тоді точно заходь до мене, повечеряємо

- Залюбки ― він подивився на годинник ― ну, а зараз мені треба вже збиратись на роботу

- Мені теж. То зустрінемось ввечері у мене — ми зайшли у під’їзд і пішли у свої квартири. Запросити Марка на вечерю це було якесь спонтанне рішення. Сама не очікувала, що запропоную це. Я вирішила, що додому піду трохи раніше, адже треба у магазин сходити та приготувати вечерю. Бо не хочу нічого замовляти. Я так розумію, Марк і сам може собі додому замовити їжу. Напевно так і робить. А це все ж домашня їжа.

Я зайшла у квартиру і пішла у душ. Позаймались ми сьогодні по максимуму, як на мене. Я стою під струменями холодної води, тому що гарячу воду відключили вчора і думаю, що ж приготувати на вечерю. Сильно заморочуватись не хочу, але і банальні страви теж якось готувати не хочеться.

Я вийшла з душу. Швиденько висушила своє волосся. А після приготувала сніданок. Поки кава заварювалась я подивилась у вікно. Побачила як мій сусід сів у машину та поїхав. Оце він швидко зібрався...

Я з’їла сніданок, підправила свій макіяж та одягла офісний костюм. Завжди на роботу ходжу у костюмі з білої блузки та чорної спідниці. Схопивши сумочку, вийшла з квартири та побігла на роботу.

Вечір. День пройшов у спокійному темпі. Ніякого завалу не було. Так як це було більшість днів. Тому навіть втомитися не встигла. А тим більше з роботи я пішла раніше. Зайшла у найближчий супермаркет, щоб купити продукти. Ходила по відділах магазину хвилин двадцять, вибирала продукти.

Купивши продукти, пішла швидко додому. У мене є лише дві години аби приготувати вечерю. Приїхала додому, швидко переодяглась у домашній одяг та приступила готувати. Вирішила приготувати картоплю по-селянськи, салат зі свіжих овочів та котлети. Я готувала максимально швидко, включивши свою улюблену музику на всю кухню. Поставила готові страви на стіл. Після поставила тарілки та поклала виделки на стіл і почула дзвінок у двері. Виключила музику, але фартух не встигла зняти. Пішла відкривати двері.

На порозі стояв Марк. Він тримав у руці якийсь пакет.

- Проходь — сказала я

- Дякую, — Марк зайшов у квартиру — ммм... як тут смачно пахне

- Авжеж. Мий руки й сідаймо за стіл вечеряти

- Почекай, я тут приніс вино і тортик

- Добре, дякую — він дав мені пакет та пішов мити руки. А я поки витягла з пакета все, що приніс Марк. Дістала два келихи для вина. Марк якраз зайшов на кухню. Ми сіли за стіл.

- Давно не їв домашньої їжі, все замовляю у ресторанах

- Ну, то нумо їсти — я поклала йому потрохи всіх страв, а він налив у келихи вино. Зробивши по ковтку, ми почали їсти. Сиділи у тиші і їли. Та цю тишу порушив Марк.

- Як робочий день пройшов?

- Добре, навіть дуже добре. По-перше, тому що було тихо не так як останні тижні, а по-друге, я вже майже у відпустці. З понеділка вже відпочиватиму — я посміхнулась.

- Пощастило

- А твій день як пройшов?

- Нормально, цілий день з колегою розбирались у справі пограбування банків. Бо твоє відділення банку не перше яке пограбували

- Серйозно?

- Так. Тому ми порівнюємо ці пограбування, шукаємо що може бути між ними спільного

- І, що? Вже щось знайшли?

- На жаль ні. Але ми працюємо над цим. І я впевнений, що ми знайдемо цих грабіжників

- Впевненість на сто відсотків — сказала я і зробила ковток вина.

- Авжеж, коли за справу берусь я, то в будь-якому випадку справа буде доведена до кінця

- Молодець

- Мені просто подобається моя робота. А покарати тих, хто винен це мій обов’язок

- Подобаються мені такі впевнені чоловіки — Марк подивився на мене та посміхнувся.

- До речі, що ти робиш завтра?

- Нічого, поки що не знаю

- А є бажання прогулятись по місту зі мною?

- Натякаєш на екскурсію містом?

- Саме так

- Я тільки за — сказала я і переставила брудні тарілки на кухонну поверхню. Дістала дві десертні тарілочки та поставила грітися воду на чай. Марк весь час дивився на мене. А я в цей час дістала тортик і порізала його. Ми почали пити чай і їсти тортик.

Після того як ми повечеряли Марк залишився у мене. Допоміг мені прибрати посуд. Сам викликався мити посуд. Прибравши все разом, ми пішли у кімнату. Я включила фільм і ми почали його дивитись.