3 глава

Сусід

Ніч.

Я прокинулась від шуму, який доносився з сусідньої квартири. Хм, але там ніхто не живе. Ну як не живе, господарка цієї квартири живе у іншому місті. А на скільки я знаю вона нікому її не здає.

Я знову заплющила очі, сподівалась, що засну. Але не судилося. Музику так добре було чутно, що просто жах. От би когось попросити аби розібрався з цим шумом, та я живу сама в квартирі і прийдеться самій розбиратись. Ех, що ж поробиш. Я встала з ліжка, накинула на себе халат і пішла розбиратись з тим шумом. Я вийшла з квартири і зразу подзвонила у сусідні двері. Спочатку мені ніхто не відкрив двері і шагів за дверима не було чутно. Але потім я почула клік замку. Двері мені відкрив якийсь привабливий хлопець. Спершу я його роздивилась. А нічого такий, блондин з голубими очима. Очі вже веселі та блискучі. Схоже, що вже багато випив. А посмішка це просто щось з чимось. Посміхається на всі свої тридцять два зуби.

- Доброї ночі — почала розмову я.

- Доброї ночі, вам кого?

- Я ваша сусідка з цієї квартири — я показала на двері своєї квартири — я розумію у вас якесь свято?

- Так, новосілля

- Ви б не могли зробити музику тихіше, будь ласка. А то я намагаюсь заснути, але ваша музика мені заважає це зробити. А завтра рано на роботу

- Пробачте, звісно, зроблю музику тихіше

- Дякую — я посміхнулась. Хлопець закрив двері, а я пішла спати далі. Коли дійшла до ліжка то вже музику не було чутно. Хлопець стримав своє слово.

Ранок.

Через те, що прокидалась вночі, я трохи не виспалась. Крутилась хвилин тридцять, ніяк не могла зручно вмоститися. Мене розбудив будильник. Як завжди на ранкову пробіжку. Я встала, і спочатку подивилась у вікно. Сьогодні повинна бути хороша погода. Вже зараз сонечко світить дуже яскраво.

Вмившись, я переодяглась в спортивну форму та пішла на ранкову пробіжку. Як і вчора трохи подихала свіжим повітрям, а воно таке свіже... є легенький вітерець, та це навіть добре. Бо якщо б не було вітерця, то вже була б відчутна спека, а на годиннику лише восьма. Після того як трохи постояла, пішла на стадіон. Прийшла на стадіон, на майданчику вже займався якийсь хлопець. Він підтягувався, та ще й так легко. Я на нього подивилась і побігла по стадіону. Вирішила сьогодні бігати саме по стадіону. Іноді саме так і бігаю.

Пробігши одне коло, я побачила як той хлопець, який декілька хвилин тому ще щось робив на майданчику біжить мені на зустріч. Я в ньому впізнала свого сусіда, через якого я не виспалась. Цікаво, він вночі гуляв, а зараз вже займається фізичними вправами. Я б після такої вечірки на наступний ранок помирала б. А він бігає вже... дивний якийсь.

Ми з ним зрівнялись. Він різко зупинився. І подивився на мене. Я вже збиралась бігти далі, та почула його голос.

- Почекайте — я зупинилась і подивилась на хлопця. Він підійшов до мене і посміхнувся — доброго ранку

- Доброго ранку — сказала здивовано я. Не знаю, що і очікувати далі.

- Пробачте мене за голосну музику

- Хм, ви запам’ятали як я виглядаю? — я посміхнулась

- Пам’ять на обличчя у мене хороша

- Зрозуміло. Я не думала, що після такої голосної вечірки можна ось так зранку вийти на тренування

- Ніколи не пропускаю тренування

- Похвально... я вас пробачаю. Тільки ось що, чому ви не слідкуєте за часом?

- Чесно, забув... але я знаю, що порушив правила і тому мені соромно

- Буває, ніхто не ідеальний

- Дякую, що поліцію не викликали, а то було би сміху

- Чому? — здивовано запитала я

- Бо я сам працюю в поліції. Пробачте, ми не познайомились. Мене звати Марк, а вас як звати?

- А мене Софія

Ми так заговорились, що і забули я про свою пробіжку, а Марк про своє тренування. Тепер стало зрозуміло, що він у хорошій фізичній формі не просто так.

Ми підійшли до нашого під’їзду.

- Я вам обіцяю, що більше ви шуму з моєї квартири не почуєте

- Добре, я це запам’ятала — я посміхнулась.

Я зайшла у квартиру і пішла у душ. Цікава сьогодні пробіжка по стадіону вийшла. Це ж треба зустріти тут свого сусіда, який розбудив шумом зі своєї квартири. А може це про це знайомство мені казала ворожка? Якщо так, то доведеться повірити у ворожіння. А Лола як буде радіти, що вона виявилась права. Це ж капець. Бо коли вона права, потім хоч тікай від неї, бо вона повторює одні й ті самі слова “А я ж тобі казала”. Тому, думаю, що поки що не буду розповідати подрузі про це знайомство. Не готова я чути ці слова. Та й не впевнена чи те це знайомство про яке казала мені ворожка.

Зібравшись повністю, я поїхала на роботу. Всі мої колеги вже були в офісі, що насправді дивно. Адже хтось один завжди приходить після мене. А тут таке диво дивне. Я сіла на своє місце і почала працювати. Знову ці документи, звіти, які треба по десять раз перевірити аби все було правильно, бо це дуже важливо. Адже маю справу з грошима. І буде не добре, якщо зроблю помилку. Тому я сконцентрувалась на цих папірцях. А перед очима посмішка Марка. Ну, як можна бути таким красивим? Не розумію. Я що закохалась в нього? Та ні, цього і бути не може. У кохання з першого погляду я не вірю.