2 глава

Розмова з подругою

Вечір цього ж дня.

Шоста вечора.

По закінченню робочого дня мені подзвонила Лола. Їй мабуть, що не терпиться від мене почути, про те як я сходила до ворожки. Я склала останні папери у теку і поставила на поличку шафи. А вже потім взяла телефон. Напевно Лола буде обурюватися, чому це я так довго не беру слухавку. Ну, нехай обурюється, мені то що. Вона завжди так реагує на те, що я чи відповідаю пізніше чи то запізнююсь.

- Привіт — сказала я

- О, нарешті. Привіт. Як справи?

- Та, все добре. Ось вже закінчила працювати. Буду йти додому

- Давай зустрінемось. Розповіси як зустріч з ворожкою пройшла

- Лола, я втомилась. Хочу відпочити

- Добре. Тоді я приїду до тебе. Разом відпочинемо

- А як же твій Євген з сином?

- Їм не до мене. Вони разом поїхали до його мами. То як?

- Ну, приїжджай — я посміхнулась

- Буду за сорок хвилин у тебе — сказала подруга і поклала слухавку. Я взяла свою сумку і вийшла з відділення банку закривши його на ключ і поставила на сигналізацію. А потім поїхала додому.

Приїхавши до будинку, я побачила біля під’їзду свою подругу. Вона сиділа на лавці і щось дивилась у планшеті. Я її роздивилась. Лола як завжди виглядає чудово. Після того як вона зустріла свого чоловіка прям розцвіла. Сьогодні подруга була одягнена у легку довгу сукню, а на ногах були туфлі на шпильці. Зачіска як і завжди... русе волосся було закладене у високу дульку.

Я підійшла до неї.

- Лола — подруга трохи підстрибнула і схопилась за серце, мабуть що не очікувала мене побачити ось так

- Софі. Це ти. Налякала мене

- Довго мене чекаєш?

- Ні. Хвилин п’ять назад прийшла. Ось переглядаю контрольні своїх учнів. Сфотографувала на планшет, щоб не гаяти часу продивляюсь їх

- Зрозуміло — тепер зрозуміло чому вона на мене не звернула уваги, коли я підійшла. Вся у роботі. Лола взагалі працює у приватному ліцеї вчителькою математики. Хоча вже літо, та у ліцеї чомусь досі ідуть уроки.

- Ходімо до мене — сказала я. Подруга встала з лавки, поклала планшет у сумку і ми зайшли у під’їзд.

Зайшовши у квартиру, ми зняли своє взуття і пройшли на кухню.

- Я тут принесла вино, будемо? — запитала Лола

- Так — я дістала два келихи для вина і поки роздивлялась у холодильнику, що можна взяти до вина. Лола вже налила у келихи вино. Я витягла хліб і ковбасу і нарізала їх. Лола не чекаючи мене почала присьорбувати вино. Я сіла біля неї.

- Давай розповідай як сходила до ворожки

- І не терпиться ж тобі дізнатись все

- А то... ти ж мене знаєш

- Ну, я прийшла до неї. Сеанс був хвилин двадцять. Говорила такими фразами, вони мені були очевидні

- Що говорила?

- Що типу, я знайду своє кохання. Познайомлюсь на днях з кимось. Що ця зустріч змінить моє життя. Подивимось чи сказала вона правду. Але я щось сумніваюсь

- А я не сумніваюсь

- Лола, ти ж наче освічена, розумна. А віриш у таку дурню

- А от і вірю. Я впевнена в тому що ворожка сказала тобі правду

- Ну, не знаю. Подивимось

- Дарма сумніваєшся

Подругу не переконати. Не думала я, що вона одна з тих хто вірить в ці нісенітниці. Ну, яка ворожка? Яка правда? Я не вірю.

Ми просиділи за келихами вина ще години дві. Після подруга пішла додому, а я пішла у душ. Сьогодні дуже втомилась. На роботі завал повний кінець кварталу. Документи вчасно не встигаю зробити, хоча працюю старанно. І як це у мене у цьому місяці вийшло я не знаю. Може мені хтось наврочив?

Я набрала воду у ванну і лягла у в неї. І розслабилась. Не знаю скільки я так пролежала. Вийшла з ванної тоді коли почула дзвінок свого мобільного телефона. Який я забула на кухні. Я швиденько вийшла з ванної кімнати і взяла слухавку, не дивлячись хто дзвонить.

- Привіт, Софіє — я почула голос брата.

- Привіт, давно тебе не чула

- Пробач, ось тільки зараз приїхав додому, був у відрядженні

- Зрозуміло

- Соф, може зустрінемось завтра після роботи? О котрій ти закінчуєш працювати?

- О шостій

- О, я теж. Давай я заїду до тебе у банк, заберу тебе. Адже буду на машині

- Добре. Буду рада тебе побачити

- Ну, все бувай. Піду відпочивати

- Добре, передавай батькам вітання

- Обов’язково — брат поклав слухавку. Нарешті він в Україні, декілька років був закордоном. До речі розповім трохи про брата. У моїх батьків фантазії на ім’я вистачило, тому мого брата звати Габріель. Він старший за мене на три роки. У нас з ним дуже хороші стосунки. В дитинстві він мене захищав. Коли мені було п’ятнадцять, я зустрічалась з одним хлопцем і той мене дуже образив. Так Габріель за мене заступився. Він пояснив цьому хлопцю, що мене краще не ображати. А коли у мене було невдале весілля, він хотів прибити Гліба. Так і казав, що якщо той попаде йому на очі, то йому буде непереливки. Але мені було тоді не до того. У Габріеля є донька. Він розлучився з її мамою рік тому. І тепер не бачить свою доньку приблизно стільки ж часу. Та аліменти він платить справно. Шкода його з цього приводу.

Я зайшла у кімнату, постіль розстелена ще зранку. Не встигла прибрати, адже не хотіла запізнитись на сеанс до ворожки. Хоча я не повірила їй, та запізнюватись на зустрічі це не моє. Лягла на ліжко і зразу заснула, бо була ну, дуже втомлена.