1 глава

Ворожка

Спогади.

Три роки тому.

Я пам’ятаю цей день неначе це було вчора. Я стою біля вівтаря. Стою й думаю, де там мій Гліб. Всі гості вже у залі. Сидять чи стоять й спілкуються поки не почнеться церемонія. До мене підійшла моя дружка, моя найкраща подруга.

- Софіє, а де Гліб?

- Самій це цікаво. Напевно треба піти подивитись, де він там

- Давай разом підемо — я з подругою пішли у гримерку Гліба. Ми зайшли у його гримерку. Гліба у кімнаті не було. “Де він?” подумала я.

- Дивись — подруга показала на смокінг мого нареченого.

- Він збіг — зробила висновок я, а потім сіла на диван і почала плакати. Подруга присіла біля мене і міцно мене обійняла. Ми просто ось так сиділи та мовчали. А я ще й плакала. У гримерку зайшли мої батьки та батьки Гліба. Мама Гліба почала йому дзвонити, але він не відповідав на дзвінки.

Він не з’явився ні через годину ні через дві. І нам довелося скасовувати весілля.

Наш час.

Я їду на зустріч до подруги знову черговий її сюрприз. Дістала вона мене цим, це з однієї сторони, а з іншої мені цікаво, що ж вона вигадала. Поки я їду давайте познайомимось. Мене звати Софія, подруга називає мене чи Софі чи Софа. Мені вже тридцять років. І як розумієте я не заміжня. Обірвалось моє весілля. І де цей Гліб я поняття не маю. Живу я сама в однокімнатній квартирі у Києві.

Я вже доїхала до кав’ярні у якій я повинна зустрітися з Лолою. Мою подругу звати Елеонора. Але я її називаю Лола. Я дала гроші водію та вийшла з таксі. Зайшла у кав’ярню. Побачила зразу свою подругу, яка вже сиділа і пила мабуть, що каву. Вона завжди її п’є. Я підійшла до неї. Вона встала і ми обійнялись.

- Привіт, я на тебе вже зачекалась. Чому знову запізнилась?

- Привіт — ми сіли за стіл — як завжди, на роботі. Багато документів, сама розумієш, я начальниця відділення банку

- Тому роботи багато — додала подруга

- Так. Давай кажи, що за терміновий виклик — до нас підійшла офіціантка.

- Доброго вечора, щось замовляти будете?

- Американо з вершками, будь ласка

- Добре — офіціантка відійшла від нас

- То що за справа? — я уважно подивилась на подругу.

- Справа на мільйон

- Що?

- У мене є знайома ворожка. Я хочу, щоб ти до неї сходила

- Я не вірю ні в які ворожіння. Це безглузда справа

- А ось і ні. Я у неї вже декілька разів була

- І, що?

Офіціантка принесла мені американо з вершками.

- А то, що вона сказала, те що дійсно збулось

- І що ж збулось?

- Вона сказала, що у мене буде щасливе сімейне життя. І як бачиш у нас з Євгеном все добре

- Ну, звичайно ж вона ще напевно сказала, що ви будете жити довго і щасливо — припустила я.

- Так, саме це вона і сказала. Софа погоджуйся тим більше за це вже заплачено

- То ти вже і заплатила

- Угу — подруга почала сміятись.

- І я так розумію, ти просто ставиш мене перед фактом того, що мені треба піти

- Саме так

- І ти від мене не відчепишся, поки я не схожу

- Саме так

- І на коли ти мене записала до неї?

- На завтра на десяту ранку

- Але ж о десятій у мене починається робота

- Ти ж начальниця тому можеш і запізнитись. Софа у тебе немає вибору. Хочеш я піду з тобою?

- Ні. Я піду сама. Скажи адресу цієї ворожки — подруга продиктувала мені адресу, я її записала. Ми з Лолою ще посиділи трохи і роз’їхались по домам. Я в свою самотню квартиру, а вона до чоловіка і сина.

Я зайшла у квартиру і зразу пішла у ванну. Треба розслабитись після важкого робочого дня. Тому я набрала воду і лягла у ванну. І згадала про розмову з подругою. Ну, це вона дала звичайно. Записала мене на прийом до ворожки... Лола вже з глузду з’їхала. Але це щось новеньке. Так і бути піду, якщо вона сказала, що вже заплатила за цей прийом.

За десять хвилин я вийшла з ванної і посушила голову. А після зразу пішла спати.

Ранок.

Мій ранок завжди починається о сьомій ранку. Це увійшло у звичку ще з інституту. Я прокинулась, вмилась і пішла на ранкову пробіжку. Ранкова пробіжка це вже як ритуал. Якщо не схожу на пробіжку весь день ходжу якась стомлена. Тому я вийшла на вулицю. На вулиці так добре, адже зараз лише початок літа. Я трохи постояла подихала свіжим повітрям, а потім побігла. Зазвичай пробігаю три чи чотири кілометра.

Прийшовши додому о 7:45, я пішла у душ. Потім поснідала як завжди мюслями з молоком і випила чашку кави. Зібралась і поїхала на зустріч до ворожки. Виявилось, що вона не так близько від мого дому. Тому їхати мені майже через все місто.

Доїхала до якогось п’ятиповерхового будинку. Ворожка як мені сказала Лола живе на першому поверсі. Я зайшла без проблем у під’їзд. Там не було ні домофону, ні коду, що дивно для нашого часу. Адже всюди є чи домофон чи код. Я подзвонила у дзвінок. І почала чекати поки мені відкриють двері. І дійсно, мені відкрила двері якась жінка. Одягнена у якусь сукню, а на її голові була хустинка.

- Добрий ранок. Ви до мене на прийом на десяту?

- Добрий ранок. Так

- Проходьте, Софіє — хм, а звідки вона знає як мене звати? Не розумію. Хоча може Лола їй сказала. Я пройшла у квартиру. Ворожка провела мене у кімнату. Я її роздивилась. Темна кімната всюди розставлені свічки, а посеред кімнати стіл і три стільця. Два за столом і один під стінкою. Я ще помітила, що вікна завішені бордовою тканиною.

- Сідай — сказала ворожка. Я сіла за стіл. Жінка сіла навпроти мене. І дістала якісь карти. Мабуть карти Таро. Вона почала їх розкладати, я уважно за нею слідкувала. Через декілька хвилин вона почала мені пояснювати, що вона бачить.

- І, так дівчино. Карти показують, що у тебе був невдалий шлюб — ворожка подивилась на мене.