12-1

- Угу, - Інга дивилася на ошатну стелю нічліжки, малинову по кутках, смарагдову в центрі, що переливалася синім, фіолетовим і золотим по різних секторах. - Я таку ніколи раніше не бачила! Проте лампа на бюро і вся атмосфера старої крамниці мені здається дуже знайомою. Цей стіл... ну точнісінько наш книжковий магазинчик, навпроти мого будинку! Я бігала туди всі шкільні роки, а потім його закрили, і я шкодувала, що більше не можу туди ходити. Для мене це теж було місцем з казки, найулюбленішим!

- Між іншим, панянки, я високий професіонал, що б не казала ваша занадто темпераментна наставниця! - раптово вклинився до їхньої розмови Моховик, який здавався цілком поглиненим підрахунком продуктів і збитків на цій операції. - Для кожного, хто вперше переступає поріг нашого світу в моєму поважному закладі, припасено щось рідне, знайоме, щоб адаптація у новому світі пройшла легше! Тому, так, звинувачуйте свою підсвідомість і мій «розумний дім», так, здається, у вас це називають? Я намагаюся стежити за технологіями сусідніх світів, але іноді, чесно зізнаюся, все плутається... Але ваші напади сентиментальності анітрохи не значать, що ви перебуваєте не в абсолютно твердій реальності! Можете взяти з полиці будь-яку книгу, яка на вас «дивиться», і переконатися! Прошу вас, леді! З почуття моєї глибокої до вас симпатії і поваги до вашої наставниці... - Моховик зробив жест з поклоном.

Інга несміливо підійшла до старовинного столу-стійки, вигнутого підковою, за яким починалися володіння господаря. Збоку стояла вузька книжкова шафа під саму стелю.

- Припини свої дешеві фокуси! - невдоволено процідила Феліцата, проте не заважаючи дівчині вибрати книгу. - Гадаєш виклянчити ще пару монет? Не вийде!

- Та як ти могла подумати? - удавано обурився Моховик. - Це святе! Сама ж дякуватимеш!

- Гаразд, не галасуй, старий шахраю. Подивимося...