117.

— Мені здається, ми могли зустрітися на відборі у Алмазному палаці, адже ми ровесниці? Чи вона на рік молодша? — насупилась Марина. — Але ж чомусь її ніхто не викликав до палацу. Хоча вона мешканка Альбіону, здається, це простіше, ніж…

— А я подумала, що її звали! Але ж ти бачила, яка це була мишка! Пам'ятаєш, як нас викликали? На Плюшку напали собаки. Зараз зрозуміло, що це була перевірка, чи зможемо ми встояти проти болотяних псів та й взагалі на сміливість. Агату, мабуть, також перевіряли, тільки вона кудись не втрутилася, чогось злякалася і не пройшла.

— Схоже, — Марина задумливо гладила сову. І раптом відчула, що всередині Плюшки ніби гуде величезний простір із перешкодами, як у телефоні. "Вогонь!" "Вогонь!"

— Ти теж чуєш? "Вогонь!" — Запитала вона Інгу.

— Я чую тріск. А слово розібрала, коли ти сказала! Потрібний вогонь? Ти знаєш, де тут сірники?

— Стривай, я спробую, як Рок, — Марина чиркнула пальцем по долоні і загорівся вогник. — Потрібний гарячий? Чи такий зійде?

— Нормально! — почули обидві через перешкоди голос Сферіуса. — Пр-рийомм, пр-рийом, на зв'язку Блеквуд!

— Сферику! Ми тебе чуємо! Ти говориш через вогонь, чи це Плюшка транслює?

— І те, й інше! У вас там відбувається щось жахливе?

— Мабуть так! Як ти дізнався?

— Тоді я р-радий, що ви принаймні живі! Як Феліцата?

— Усе нормально. Веде бурхливу діяльність проти привида та бурхливе особисте життя!

Вогник стрільнув бенгальськими іскрами, коли Сферіус хихикнув. Але незабаром дух замку знову затьмарився.

— Значить, я запізнився з по-пер-редже-нням! Амадей мене р-р-розпорошить!

— А що у вас трапилося?

— Шалена Келлі зовсім чокнулася. Пур-рхає і кр-ричить: «Однієї жертви йому мало! Ви усі у небезпеці! Особливо ті, хто цього не підозрює!»

Ну це якщо корр-ротко. Ви ж знаєте, як вона любить розповідати жахи! Ми зрозуміли, що це стосується вашої поїздки та пр-ривида! Ще вона весь час говор-ре:

«Каміння! Довкола повинно бути мокре камяння! Охор-рона не врятує! Тільки мокре каміння!»

Але ж у вас там скелі, вірно? Там скрізь мокре каміння! То чого вона хоче? Амадей сказав передати тер-рміново.

— Дякую, Сферіусе! І хранителю замку передай наші привітання та подяку! Ми зрозуміли!

— Ось, правда! — схвалив дух замку Блеквуд. — Якщо зрозуміли, не говоріть по зв'язку! Конспірація! Бажаю вам успіху!

Сферіус вимкнувся. Плюшка шумно струснулась, переставши напружено слухати голос, який так гулко віддавався у неї у— животі, викликавши господинь на раду.

— Агата не залишиться єдиною жертвою, це ясно, — радилися подруги. — Охорона не врятує, тільки «Мокре каміння». Зрозуміло, це пряма порада не покидати стін пансіону. І він майже нездійсненний ... Особливо у небезпеці усі ті, хто не підозрює. Про кого це?

— Може, всі чоловіки думають, що вони у безпеці, адже Мисливцеві потрібні лише «наречені»? — Припустила Інга.

— А, на мою думку, у найбільщій небезпеці Феліцата! Морсі права, привиду начхати на вік! Але Феліцата так не думає, вона боїться за нас, та не за себе!

— Потрібно попередити її! І усіх, щоб не йшли нікуди навіть із охороною! Пансіон має стати нашою фортецею. Схоже, що штурм вежі не залишиться без відповіді. Привид пішов у наступ!