101.

Рок на правах старого друга сидів поруч із блондинкою, але більше цікавився Мариною, а Джек прямо очей не зводив із Інги, навіть через раз забував жувати. Сер Вільям це вмить помітив. І добродушно загримів:

— Не впусти свого шансу, дитинко! Нехай заручиться прямо зараз, ми усі свідки! Тоді принаймні зможеш спокійно виходити назовні і гуляти, де заманеться! Якщо, звичайно, десятник не надто ревнуватиме! Сімонсе, ви дуже ревниві?

— Навіть не знаю, — розгубився Джек. —  Якось не перевіряв. Напевно, не надто.

— Видно не було у вас справжніх почуттів, Сімонсе! Інакше не сумнівалися б! Добре, що ви заради нашої вечері взяли вихідний! Сьогодні тут такий квітник!

— У мене просто сьогодні немає чергування, — засміявся Джек. — Нічого вигадувати не довелося. І я теж радий бути сьогодні у такій компанії!

— Про що ви, Сімонсе, береговий рейнджер — майже той самий лицар! — впевнено сказав сер Вільям, наливаючи ще вина і пропонуючи освіжити келихи усім сусідам. — Не буде у вас вихідних, якщо комусь потрібна допомога!

—  Так, ми теж давали присягу, —  підтвердив Джек. — Принаймні ми, десятники.

— Ось ось! — сер Вільям енергійно жував телячу котлету, але встигав говорити та пити. — А будь-яка дама у нашому краю у небезпеці, доки вона не має персонального лицаря-захисника! Я розумію, ви не можете побратися із усіма, але врятуйте бодай одну!

—  Та він сьогодні вже... —  підморгнув Рок і знову зайнявся баранячою ніжкою.

—  Що? — жваво зацікавився Стронг. — Здійснив подвиг?

— Нехай вам сміятиметься, — відмахнувся Джек. — Ви маєте рацію, сер Вільяме. Довелося трохи порушити вихідний. І все через проклятого Мисливця! І ваша порада мені подобається. Але тут важливо, щоб це не було формальністю… — він запитливо глянув на Інгу. Вона зніяковіло відвернулася і смикала світле пасмо волосся, не знаючи як поводитися під прицілом стількох чоловічих поглядів.

— А я готовий! Ік! Прямо зараз! — піднісся Флаерті. — Агато! Ти будеш моєю нареченою?

—  Флафі заспокойся, ти дуже багато випив, — смикнула його сестра.

—  Я хочу почути відповідь! Негайно! — рудий стукнув кулаком по столу, тож кухлі підстрибнули. На щастя, вони були налиті не до країв.

— Я не можу, — почервоніла Агата. — Не зараз! Це все дурниці, ми майже не знайомі!

— Оце саме дурість, дівчинко! — загримів Вільям. — Заручини ще не весілля! Навіщо відмовлятися? Тим більше якщо від цього може залежати твоє життя! Встигнете пізнати один одного!

— Давай, Агато! Давай! От пощастило! — підштовхували її подружки.

— Що ж ти? — здивувалася Морсі. — Хороший хлопець сватається, чого ще тобі? Сер Вільям абсолютно правий! Встигнете пізнати один одного, завжди зможете передумати...  Але ти будеш у безпеці хоча б на якийсь час!

— Так, я хочу… та не можу! Ні! — Агата затулила обличчя руками і, здається, заплакала.

— Бачиш, Флафі, не варто було виставляти себе на посміховисько, — манірно зауважила Люсінда. — Тутешні дівчата набагато перебірливіші, ніж здалося!

— Я що, зовсім не підходжу? — сумно спитав рудий простак. Агата глянула на нього крізь пальці.

—  Ти добрий, але я... Ні-ні! Я не можу!

— Причина у іншому кавалері? — суворо запитав її сер Вільям. — Скажи, не соромся! Адже це добре, що ти не хочеш вселяти хлопцю хибних надій! Любиш іншого?

—  Ні! Я вільна. Зовсім! —  схлипнула Агата. —  Але я боюся!..