92.

У скриньці, немов зробленій спеціально для неї, такого ж розміру та форми, лежала вигнута пряжка із великим смугастим чорно-білим агатом у центрі. Концентричний візерунок на камені та його вигин точно повторювали вигин пряжки, зробленої із рогової пластинки та прикрашеної по краях дрібним різнобарвним камінням. Із першого погляду було ясно, що це ще одна частина ордену Рогу.

— Ах, ось що вони вигадали, — бурмотіла Феліцата, — пряжка на пояс — одним махом захист для верхньої та нижньої частини тіла. Розумно! Той самий розмір, що і у брошки, це прямокутник із хвилястими сторонами. Повинно точно збігтися із нижньою частиною гребінця, із зубцями. І якщо гребінь — каміння стихії повітря та моря, то тут лише каміння землі. Онікс, турмалін, яшма. Агат, як я вже говорила, позбавить сумнівів у бою і підвищить почуття самозбереження, допоможе сконцентруватися. Решта заповнять життєву енергію.

Зверніть увагу, дівчатка, все каміння тут строкате, прозорих немає. І нарешті ми бачимо перший зелений камінчик, що підкреслює належність землі! Смугаста яшма із зеленими, коричневими та сірими розлученнями. Крім того, яшма – бойовий камінь, її планета Марс. Усі камені тут різних планет, агат — Меркурій, онікс, турмалін — Сатурн, проте стихія їх одна — земля. Вони із гребенем хіба що врівноважують два полюси: верх — низ, повітря — земля. Потрібно перевірити, як решта «пізнає» свою сестрицю-пряжку, але я боюся великого викиду енергії, яку відчує привид. Що ж робити?..

— Давайте з'ясуємо спочатку, чия це пряжка? — нагадала Марина. — Чи дадуть нам спокійно забрати її та проводити магічні експерименти?

— Із цим проблем не буде, — запевнила наставниця. — Проти жереба, важко заперечувати! Ця пряжка чекала на вас, чия б вона не була!

Обережно взявши знахідку разом зі скринькою, три шукачі скарбів і папуга знову перехопили на кухні Морсію.

— Це із кімнати номер вісім, — сказала Феліцата. — Знаєш, чиє це? І як туди потрапило?

— О, це кімната Агати, моєї далекої племінниці, — Морсі ледь глянула на скриньку. — Хороша дівчина, тільки дуже боязка. Я ледь витягла її із села, щоб знайти тут їй пристойного нареченого. Уявіть собі, кандидатів у пансіоні повно! Поруч бродить Мисливець, теж сприяючи швидкому зарученню, а ця дурненька досі нікого не вибрала! За два місяці! На що це схоже, скажіть? І що я маю писати її матері?

— Значить, два місяці тому, Агати, а разом із нею й скриньки, не було так близько до вежі? — Уточнила Феліцата.

— Кажу ж, у селі вона жила! На фермі допомагала та біля школи постійно крутилася — пристрасть, як любить книжки читати! Мрійниця! — невдоволено пирхнула Морсі, прибрала волосся, що вибилося, із чола, і тут помітила племінницю. — Агато! Іди сюди! Скоріше!

Струнка і дуже скромна дівчина поставила тацю на стіл і підійшла до тітоньки.

— Ану, скажи, звідки це у тебе? — Морсі показала скриньку.

— Матінка веліла із собою взяти та зберігати, як особливу цінність, нікому не показувати, — зніяковіла Агата. — Це талісман нашої сім'ї, ще від прабабки.

— У вас були маги? — Феліцата пильно вивчала бліду довгоносу дівчину. Агата тут же залилася фарбою, щоки її палахкотіли, мов розпечені.

— Та Бог із вами, звідки ж? Ми люди прості…

—А що  тітонька Морсі — донька пірата, це нічого?

— То вона по батькові родичка, а ми там нікого не знаємо, — не помітила протиріччя Агата. — У нас лише мама, бабуся і я із сестрами.

— Майже як у мене, — одночасно помітили впівголоса Інга із Мариною, і перезирнулися: — Тільки сестер у нас немає.