91.Придане Агати

Повернувшись у пансіон, Феліцата відразу конфіденційно переговорила із Морсією. Довелося відволікти господиню від приготування святкової вечері. Морсі вся почервоніла і не хотіла відволікатися на будь-які інші проблеми. Але суть пошуку зрозуміла швидко.

— Дай нам людину, яка добре знає пансіон і допоможе пошукати у найзатишніших закутках і опитати гостей! Це питання життя та смерті!

— Людину зараз не дам, усі люди на рахунку. Але найкраще пансіон знає Ларрі! Можете на нього покластися, він краще за гончу знайде вам усе, що потрібно! — запевнила Морсі.

—  Ларрі! Де ти ледацюго? Лети із Феліцатою, — веліла господиня і пояснила, що без її дозволу папуга нізащо не покине свого бойового посту у холі. Він думає, що це капітанський місток, і терпіти не може, коли хтось заходить і поселяється у пансіоні без його нагляду.

—  На абор-р-даж? — із певністю запитав Ларрі.

— Так, пташко, нам потрібна твоя допомога, — ласкаво сказала Феліцата і почухала Ларрі голову. — Плюшка тебе замінить. Вона почергує, а ти полетиш із нами, добре?

—  Ларрі хор-роший! —  авторитетно підтвердив папуга. Вмостився на плечі Феліцати і хрипко по-піратськи зареготав, коли вони пройшли повз інспектора Клейна, який вже майже наздогнав їх.

— Знову цей мерзенний птах! — приречено застогнав Супер-Клейн, але переслідувати підзахисних все-таки не наважився. Знав, чим справа скінчиться. Він наглядав за трійкою чарівників на відстані, але ніяк не міг зрозуміти, про що вони говорять із постояльцями і із слугою? Усі, кого Клейн питав, говорили якусь нісенітницю. Але навіть інспектор нарешті зрозумів, що Феліцата лише замітає сліди. Їй не треба опитувати людей, вона шукає щось зовсім інше!

Феліцата лише йшла до своєї кімнати, добре знаючи, що там, у надійній магічній схованці, у тисовій скриньці зберігається те, що треба показати Ларрі. А те що йшла вона кругами — не дивно, адже потім доведеться обшарити уесь пансіон, і мало куди заведе їх пошук: у підвал чи на горище, чи на кухню? Нехай ті, хто спостерігає, не дивуються!

Побачивши гребінець і брошку, піратський папуга занервував. Якби він був собакою, кожен сказав би, що Ларрі «узяв слід». Хрипко скрикнувши, він полетів коридором, злякав інспектора, який шарахнувся від нього, як від чуми, але потім усе одно ще довго чхав услід групі підопічних. Ларрі повністю проігнорував третій і другий поверхи, пролетів коридором першого до службових сходів і став шарахатися біля кімнат, де жив персонал. Морсі обходилася без куховарки, але чотири покоївки і вісім хлопців допомагали їй із відвідувачами, хто як офіціант, хто — охоронець, хто сторож, хто конюх. Усі вони зараз бігали із різними дорученнями, допомагаючи у підготовці святкового вечора.

Клюнувши мідний номер на одній двері, Ларрі несподівано сів на підлогу перед цими дверима, так що Феліцаті та її супутницям довелося різко загальмувати, щоб не наступити на папугу. Але сенс його дії вони цілком зрозуміли. Наставниця постукала в указані двері. Ніхто не відгукнувся. Воно і зрозуміло, господиня (судячи із парного номера, кімната жіноча) зайнята на кухні або в їдальні. Але двері були не зачинені. Феліцата обережно відчинила їх, пропустивши уперед Ларрі.

— На абор-рдаж! — вигукнув папуга і кинувся прямо до полиці із особистими речами та дзеркалом. — Скаррр-рб! Діли спр-пр-рраведливо!

Він схопив лапами невелику скриньку і мало не відірвав кришку, показуючи, що шукати треба саме тут.

— Тихіше тихіше! — заспокоювала провідника Феліцата. — Нас звинуватять у крадіжці!

— Але Морсі дозволила шукати всюди, — нагадала Інга.

— Але ж без варварства! Запитаємо у неї, чия це кімната. Але спершу… — Феліцата покликала учениць, подивитися знахідку.