86.

На кожний заклик містера Стронга, зал відповідав дружнім криком підтримки, як на кориді при виході улюбленого тореадора.

Інга із Мариною на відміну Феліцати, відразу перейнялися симпатією до місцевого героя. І якби посміли, не відмовилися б отримати його автограф. Але не були упевнені, чи доречно просити автограф у знаменитості, якщо це власник лицарського титулу та замку. Утім, у їхньому світі багато голлівудських «зірок» мають замки і навіть нагороджені почесними званнями лицарів і кавалерів, але містер Стронг — це зовсім інша справа.

Раптом Марина підскочила зі стільця і ​​потягла Інгу за руку до столу Стронга, не пояснюючи свого несподіваного пориву. Інга спочатку підкорилася подрузі, а невдовзі зрозуміла її думку. До компанії щасливих золотошукачів підійшли троє: розфуфирена дівчина, юнак у темному плащі та рудий хлопець із обличчям простака, одягнений у підходящі для старателів комбінезон та куртку, тільки абсолютно чисті, зовсім нові.

Гламурна блондинка, наче щойно зі столичного салону, привертала увагу найбільше. Оточення містера Стронга, добре сьорбнувши рому і бренді, не приховували свого враження від цієї вельми нетипової на узбережжі фігури, висловлюючи повне захоплення жартами та свистом. Високий молодий брюнет щось говорив серу Вільяму, намагаючись бути переконливим, а рудий залицяльник енергійно кивав, підтверджуючи його слова. Виглядало так, що хлопець у плащі намагається скласти протекцію новачкові, щоби того взяли в команду Стронга. Але до чого тут дівчина?

Бачачи, що сер Вільям сам перейшов на рудого і ставить йому запитання, Марина торкнулася за плече брюнета у темному плащі. Той обернувся.

—  Рокхарт?

— Леді Марина? Як я радий вас бачити! Леді Інга! Вітаю! — Рок дуже темпераментно поцілував ручки обом знайомим, нітрохи не бентежачись із несподіваної зустрічі.

— Як вас занесло сюди?

— Не повірите! Вітер пригод. Мій друг, містер Томас Флаерті два роки вмовляв мене скласти йому компанію, точніше, бути його провідником і консультантом у компанії золотошукачів. Я усе відмовлявся. Заважали нагальні угоди, аукціони... я вважав, що не можу собі дозволити на місяць або більше поїхати у таку глухомань, навіть якщо за цю роботу непогано платять. Але зараз, знаючи, що ви тут... Коли Флаерті знову запропонував поїхати на Мортіморські болота за золотом, я жодних секунд не сумнівався!

— Приємно чути, що заради того, щоб продовжити коротке знайомство із нами, ви готові на такі жертви, Року! — засміялися учениці Феліцати. — Але, здається, ви вже маєте компанію прекрасної дами? Чи не завадимо ми вашим романтичним планам? Сподіваюся, ваша подруга не ревнива?

— Люсінда? Із якого дива… А, так, я розумію. Прошу знайомитись, сестра Томаса, Люсінда Флаерті. Люсі, приділи мені пару хвилин!

— А? — блондинка озирнулася, тільки зараз помітивши, що Рок розмовляє із якимись місцевими дівчатами. Сковзнувши по них незацікавленим поглядом, столична фіфа явно не вважала їх достатніми конкурентками собі і мило простягла наманікюрену ручку для знайомства. Але помітивши особливу трохи загострену форму нігтів і блиск, несхожий на жодний відомий їй лак у тих, із ким знайомилася, блондинка виявила більший інтерес.

— Ви чарівниці? Займаєтесь магією? Чудово! Давно мріяла познайомитися із кимось із ваших колег, окрім Рока. Він такий нудний. Говорить тільки про ціни на аукціоні, а не про закляття, фантоми та інші чудеса! Ви можете щось начарувати?

— Ми тільки перволітки, — скромно похнюпилися знайомі Рока. — Але щось просте, можемо. Тільки не лякайтеся.

Інга одиним дотиком перетворила кільце Люсінди на крихітну змійку із квітковою короною на голові. Змійка переповзла на другий палець, спритно обвила його і знову застигла кільцем із рожевою квіточкою.