76.Донька пірата

Побережжя зустріло мандрівниць оплесками мірних ударів хвиль у скелях. Море сьогодні хвилювалось, і вітер дув неласкаво. Але всередині пансіону панували світло, тепло та затишок. У діжках серед холу росли величезні пальми. Збоку від столика, де реєструвалися нові мешканці, бігав на високій жердинці великий зелений папуга.

— Пр-ривіт! Пр-ривіт! — хрипко заволав він, тільки побачивши нових гостей пансіону. — Шукаєте скарби? Пр-родам кар-рту пір-рата! Недорого!

Мабуть, так папуга зустрічав усіх туристів, заодно повідомляючи господині, що прибули нові клієнти.

— Що ти репетуєш, Ларрі? Так усіх гостей налякаєш! — у холі з'явилася висока пані із рішучими широкими рухами. Її волосся було гладко зачесане і прибрано у вузол, темні оксамитові очі із цікавістю ковзнули по групі мандрівниць.

— За жеребом? — проникливо спитала вона Феліцату.

— На жаль, так.

— Гільдія сплачує подорож?

— Звичайно.

— Тоді для вас найкращі кімнати нагорі із видом на море та вашу улюблену вежу. Але не кутові, не бійтеся замерзнути. Прошу, вона зробила гостинний жест і пішла уперед, показуючи дорогу.

— Вечеря за півгодини, у їдальні. Коли спуститеся, запишіться у книгу відвідувачів біля цього крикуна, — вона кивнула на папугу, який присідав і неспокійно бігав по жердинці, наче бажаючи полетіти за гостями, але не наважуючись.

 — Якщо бажаєте замовити їжу в номер...

— Поки що ні, дякую, ми спустимося, — запевнила Феліцата. Вони з господинею явно розуміли один одного з півслова.

 — Цікаво глянути ближче на тутешнє оточення.

— Як побажаєте! Гаряча вода увечері завжди буває після шостої, так що вам пощастило. Вранці – до полудня. Відпочивайте, розташовуйтесь! Якщо щось потрібно, зателефонуйте. Підете униз, запитайте Морсі чи міс Морсію – це я. Дам вам найкращий столик… бідолахи. — Під кінець привітального мовлення енергійна життєрадісна господиня не втрималася від песимістичної оцінки перспектив їхнього візиту на узбережжя.

Інга та Марина подякували, Феліцата тільки хмикнула, мовляв, ще подивимося, хто тут бідолаха! Плюшка тихо сиділа на плечі старшої господині і думала, що хоча совам непристойно спати ночами, їй би години дві подрімати, відновити сили. Тому, коли нові гості пансіону привели себе у порядок, переодяглися на вечерю і спустилися у їдальню, Плюшка залишилася спати у номері Феліцати.

Наставниця вже не раз натякала ученицям, що магія відбирає достатньо енергії, щоб їм більше ніколи не довелося думати про дієти та калорії. Якщо хочеться солодкого, не варто собі відмовляти, і взагалі заправлятися слід ґрунтовно, як для важкої фізичної роботи. Але тільки сьогодні після події із болотяними псами дівчата відчули такий звірячий апетит, що готові були з'їсти все меню! Якби тільки меню у пансіоні існувало.

Тут ставилися до назв страв простіше: замовляли "м'ясо", "пиріг", "салат", "овочі", "рибу", "суп", "соус", "картопля", "солодкий пиріг" або "чергове блюдо", що означало повний набір їжі, включаючи десерт, але все на розсуд господарки. Тільки питво усі замовляли окремо і конкретно, а решту Морсі готувала на свій смак, залежно від того, які продукти потрапили під руку сьогодні. І ніхто не скаржився. Не намагалися придумати «щось смачніше», бо придумати страву смачнішою, ніж могла приготувати Морсія Флінт, все одно нікому не вдавалося. Навіщо даремно морочитися?