67. Подорож на північ

Того вечора всі рано розійшлися по кімнатах. І якщо відразу не лягли спати, принаймні сиділи тихо. Інга з Мариною ділили одну кімнату і раділи із цього: так було спокійніше. Вони годували на вікні Плюшку сирим м'ясом. Сова спала до вечора і зараз була активна та самостійна. Повечерявши, вона полетіла гуляти до саду. Феліцата сказала підопічним, що якщо існує шанс знайти відсутні частини ордена Рога, цей шанс чекає їх на узбережжі, у самому лігві привиду. Учениці замість цього розповіли про своє розслідування, розмову із Божевільною Келлі і про фантом Арії.

Напрочуд наставниця не похвалила їх, а сприйняла новини досить байдуже. Тільки помітила, що фантом у вигляді Арії міг створити будь-хто, це не тінь і не відбитки пальців. Але дівчата це й самі зрозуміли. Феліцата попередила їх, що завтра рано-вранці вони покинуть замок. Без бойового мага і можливості тренувань у Блеквуді більше нічого ловити.

Хоча сама Феліцата провела ще не одну годину у бібліотеці та архіві, обговорюючи зі хранителем замку подробиці історичних хронік, теорій, легенд і чуток про Мисливця і старанно вивчаючи місцевість, куди вони мають завтра їхати, її учениці нічого в цьому не розуміли і повністю довіряли наставниці. Вона краще знає, що означає уся ця купа історичних відомостей, під вантажем якої обидві нещодавні студентки політеху просто засипали. Можливо це була стійка реакція на лекції. Хоча Сферик намагався передати їм усе, що чув у бібліотеці, Інга з Мариною погано слухали, і тріскучий голос духу замку їх тільки заколисував.

Серед ночі обидві прокинулися майже водночас. Спершу Інга сіла у ліжку, як підкинута пружиною. Прислухалася, вдивлялася у посріблений місяцем сад, намагалася зрозуміти, що дивного у цьому яскравому світлі? Не хотіла будити Марину, але та сама прокинулася. І теж із тривогою дивилася за вікно.

Штори були відкриті достатньо, щоб побачити місячний садок. Там над клумбами виразно пурхала худа постать Божевільної Келлі.

— Як гадаєш, наша свідка не надто ризикує, гуляючи одна уночі по саду? — пошепки спитала Марина. — Адже привид теж можна знищити. І балакучий привид може становити інтерес для убивці!

— Не хвилюйся. У леді Келлі такий інстинкт самозбереження, що за неї я дуже спокійна! — тихенько пирхнула Інга. — Швидше, я хвилююся, як би Арія не пішла сама гуляти замком.

— Справжня Арія?

— Ну так. Вона є дочкою бойового мага і може захотіти реабілітуватися. А єдиний спосіб це спіймати того, хто влаштував їй пастку. Мало, що вона придумає! На мою думку, вона дівчина без гальм!

— Я думаю, їй дуже пощастило, — зітхнула Марина. — У неї є батько! Донат чудово знає свою донечку і подбає, щоб вона не наробила нових дурниць. Але ти маєш рацію, якесь тривожне почуття мені заважає. Саме, коли я дивлюся у вікно… Місяць! Інга він же був повним тієї ночі, коли ми тільки перейшли кордон! А зараз знову круглий! І навіть більше!

— Точно, місяць! —Підхопила сусідка. — Ось що мені здалося дивним! Ох, тоді усе гаразд…— Інга відкинулася на спину і вкрилася легкою ковдрою. — Нормальний місяць, нічого хвилюватися. Це ілюзія! Сферіус говорив, що усередині захисного бані у замку Блеквуд погода та освітлення може бути іншим, ніж зовні. І навіть пора року, якщо розоритися на довгострокову програму, яка тримає дані довкілля довше, ніж двадцять чотири години. Напевно, їм просто подобається круглий місяць. Сферику вона нагадує щось рідне, він також круглий. А вже Божевільній Келлі напевно приємніше гуляти при місяці. Вона сама як із місячного світла, моль бліда!

— Зрозуміло, — Марина потяглася і теж із задоволенням лягла у ліжко. — Ти мене заспокоїла, дякую.