64.

— Але якщо говорити про мотив, — Інга понизила голос, бо вони вже входили до зали, — Найнебезпечніший природний ворог мага — інший маг!

— Можливо. А якщо говорити про сам план шантажу, він настільки дивний і божевільний, що злочинцем міг бути лише офіційний захисник, тобто інспектор Клейн! — нервово хихикнула Марина.

— Або Божевільна Келлі, — не залишився у боргу Сферіус. — Падіння із вежі — її профіль! Вир-рішила потішитися! Головний свідок часто буває замішаний у спр-раві!

— Ти читаєш детективи? — Зрозуміла Інга. — Не знала, що вони є у вашій поважній бібліотеці!

— Не розумію, що це? — пирхнув Сферіус. — Ах, так, бульварні жахи і комікси! Читаю! І дуже люблю сер-рію про детектива із Бейкер-стріт!

— Ну, принаймні Бейкер-стріт все ще резиденція великого детектива, — зраділи його супутниці. — В Альбіоні іноді все так знайоме, а іноді — зовсім не схоже на все, що ми знали раніше!

— Але я сподіваюся, що у вашому світі теж не прийнято запізнюватися до обіду? — справжня Феліцата раптово виникла поряд, і явно чула останні слова. — Я рада, що із вами все гаразд, але все-таки не варто було йти одним!

— Слід було, — тихенько заперечили учениці. — Потім розкажемо. Вибачте нас, ми більше не будемо! — додали вони усім.

— Ну що ж, сідайте. Усім смачного! — проголосила Феліцата. І решта відповіла, як ні в чому не бувало. Світська ввічливість насамперед! Нехай хоч увесь замок перевернеться, а обід має бути вчасно!

* * *

Обід пройшов без пригод, хіба що Феліцата згідно із обітницею, даною в галереї рідкостей, коли дві частини ордену Рогу збіглися, відмовилася їсти десерт. Зжувала пару часточок фруктів і непомітно втекла із-за столу. Поки це зробила тільки вона, справді було не надто помітно, але коли слідом Донат вибачився, сказавши, що із нього вистачить, на десерт у нього немає апетиту, а через дві хвилини під приводом роботи зі стародавніми рукописами пішов маг-архіваріус, усім стало ясно, що «начальство» улаштувало чергову нараду у своєму штабі – у кабінеті Амадея. І якби ті, хто залишився, бачили крізь стіни, вони визнали б, що це справді схоже на військову раду, розробку плану наступу на узбережжя.

Великий стіл очистили від паперів та постелили великомасштабну карту Альбіону.

— Минуло достатньо часу? — спитав Донат, коли приніс карту.

— Сподіваюся! — обізвалась Феліцата. — Звичайно, краще залишити їх на ніч, але сім годин цілком достатньо. Адже там тепер два предмети! Це сильний випромінювач. Амадей, настав час потривожити твій сейф. Сподіваюся, він абсолютно надійний?

— Ображаєш! — проскрипів маг-архіваріус. Покректуючи відкрив частину стіни і дістав велику дерев'яну коробку. Точніше, тисову. Це мало значення для обряду, щоб дерево було саме тисом чи кипарисом, а вода – солоною, краще якщо натуральною морською. І того й іншого в Блеквуді знайшлося надміру.

Феліцата обережно відкрила коробку і витягла прямокутний акваріум із морською водою. У ньому на дні лежали, як морські скарби дві частини ордена Рога — кришталевий гребінь і сердолікова брошка.

— Дуже добре, — оцінив Донат. — Нехай поки що залишаються тут, крізь захисну капсулу їх ніхто не вистежить. Це місце надійніше за твою сумочку!

— Згодна. Але скоро все одно доведеться їх забрати із сейфа. Якщо сеанс пройде вдало, ми їдемо завтра вранці. Сама я навіть воліла б провести ніч у поїзді, але не хочу тягати дівчаток околицями в темний час доби.