59.

* * *

— Ох, як би дізнатися, що вони там обговорюють! — нудилася від невідомості Марина.

— Ясно що, лаються! — Припустила Інга. — Звинувачують одне одного в тому, що сталося з Арією.

— Навр-ряд! — Задоволено заперечив Сферіус. — Коли ці тр-роє лаються, тут стіни дрижать! І блискавки сяють!

— Вони давно знайомі?

— Жахливо давно, — протріщав Сферик. — Вони разом навчалися, у ті роки, коли всіх магів-пер-рвор-річків ще вчили однаково, а тільки потім давали спеціалізацію здібностей. З того часу вони товар-ришують. І навіть колись не поділили Феліцату... але все добре. Вони лише др-рузі.

— Але ж вони всі троє різного віку! — не повірили учениці.

— На те вони маги! — авторитетно повідомив Сферіус. — Їхнього віку дізнатися важко! Я почав р-працювати зі старим Амадеєм років двісті тому. І вже тоді він був сивим. Це імідж! Ар-рхівар-ріусу належить виглядати стар-реньким-кульбабкою! А наставниця нових магів має бути завжди молодою.

- Ясно. Але серйозно, я не можу більше чекати! Лопну від нетерпіння! - поскаржилася Марина. — Гаразд, давай чи швиденько зустрінемося з твоєю свідкою! Нам потрібно терміново відволіктися, зайнятися хоч чимось!

— Скоро обід! — нагадав Сферіус.

— Не доживу, — заперечила Марина. — На обід ми вже повернемося. Справді, Інго? Ти як?

— Я теж вся на нервах. Хочеться швидше дізнатися хоч щось!

—  Тоді ходімо.

Рокхарт чесно намагався затримати їх, але Марина переконливо довела, що удвох їм напад не загрожує, а коли поруч постійно Сферіус і Плюшка, кому буде підняти тривогу і миттєво покликати допомогу у крайньому випадку.

Молодому магу довелося погодитися, щоб не втратити із поля зору Арію і Клейна, які щохвилини влаштовували скандал і ніяк не мирилися. Інга із Мариною та Сферіус вислизнули у двір, пройшли під арками і знову вийшли до саду, але вже зовсім із іншого боку замку.

— Тут Плюшка бачила її останнього р-разу! — Повідомив Сферик. — Пр-ривіт! Ну як наш скр-ромний пр-привид? На місці? Як втратила? Де?

Сова сама хотіла б знати, куди зникла Келлі. Плюшка вже добре навчилася розрізняти її слід і могла літати по п'ятах за примарною дівчиною. Що й робила дві години, чекаючи на господарок. А тут Божевільна Келлі кудись зникла. Ось щойно була, слід свіжий… а не видно її. І розчинитись не могла, Плюшка відстежувала її фантом у будь-якому вигляді, хоч у щільному, хоч у прозорому. Сова була дуже роздратована і висловилася у тому сенсі, що довго йшли, раніше треба було! Господині вибачилися і запропонували повернутися на те місце, де Плюшка бачила привид востаннє.

Пошуки розпочалися заново.

Хвилин десять усі безпорадно нишпорили садом, поглядаючи на вікна та балкони замку. Але все марно. Поки Марина не запропонувала застосувати військову хитрість.

— Вона навмисне ховається, правда? Давайте вдамо, що більше не шукаємо. Може тоді вона з'явиться?

Інга і Сферик стали прогулюватися із байдужим виглядом, спиною до замку. Плюшка сіла на гілку великого в'яза і прикинулася сплячою. Марина дістала із кишені дзеркальце і, стоячи спиною до замку, старанно поправляла волосся, насправді спостерігаючи через дзеркало, що відбувається довкола.