48.

- Гаразд, сам Рок не міг би використовувати ту брошку і твій гребінь. Але вкрасти, щоб знаряддя не дісталося нам, цілком міг. І мотив може бути будь-який! - резонно заперечила Інга. - Так що красень поки під підозрою. А я зустріла зараз ще одного моторошно підозрілого типа, що йому тут потрібно, взагалі незрозуміло! Він не маг, але теж міг намагатися потягти наш артефакт.

- Але якщо він не маг, як твій підозрюваний зник від Сферіуса вночі? Він був тут вночі?

- Каже, що не був, нібито прибув рано вранці. Але його словам вірити не можна. А як міг він це зробити, я тільки що зрозуміла. Тут повно таких технологій, якими може користуватися будь-хто! Бачила б ти, що він зробив! Він убив Сферика! Сподіваюся, тимчасово, але все одно це було жахливо... Взагалі, як знати, що у цього психа у кишені не ховається переносний портал або шапка-невидимка?

- Ого! Це і називається науково-магічний прогрес, подруго, - задумливо сказала Марина. - Так, так не можна виключити майже нікого. Хто знає їх мотиви і що їм вигідно? А раптом охоронець замку сам не хоче віддавати нам цінний артефакт і хотів інсценувати крадіжку?

- Це навряд чи, Феліцата говорила, що брошку беруть кожен раз, коли комусь випаде жереб. І раніше Амадей цьому не заважав. Ось тільки нічого не допомагало...

- Що зараз змінилося?

- В Альбіоні з'явилися ми, - впевнено сказала Інга. - Вірніше, кришталевий гребінь, згідно прогнозу, сам перетнув кордон. Так що усі, кого це якимось боком стосується, активізувалися і напружилися. Ясно тільки, що зникла сторінка із рукопису - не справа рук примари. У нього, мабуть, взагалі рук немає! Сподіваюся, Амадей точно пам'ятає, що там було написано, і скаже Феліцаті. Якщо, звичайно, скаже правду...

- Але навіщо йому нам заважати?

- Звідки ж я знаю? Можливо, у нього просто магічний маразм. Вік не юний...

Із-за саду прокотився палах світла і перед початківцями чародійками зібралася із найдрібніших іскор куля жовтої блискавки. Вона люто оберталася і сичала. Сферик був дуже злий.

- Де цей негідник? - тріщав дух замку. - Так я його! Так я!.. Він пошкодує!..

- Сферіусе, як я рада! Ти цілий! - Інга ледь не розплакалася, Марина теж раділа. - Скажи, ти точно бачив, коли цей горе-інспектор прибув в замок?

- Ще б! Було ще темно! Я сам висвітлював цьому пр-ридур-рку усі сходи і пр-роводив до кімнати для гостей!

- Сферику, а ти впевнений, що він ніяк не міг бути злодієм в галереї старовини? Раптом він перенісся у замок раніше, а потім  вдав, що приїхав на світанку?

Дух замку серйозно замислився і притих.

- А пер-реполох у галер-реї був відразу після того, як він пр-риїхав! - заявив Сферіус.

- Не плутаєш? - суворо уточнила Марина.

- Ні ні! Усе точно! Я пр-ровві цього сірого безхвостого павича і полетів чер-ргувати у галер-реї! Стор-ррінка із хр-РОНІКИ пропала ще із вечора-ра, а злом на вежі у галер-реї був під ранок!

- Інспектор міг потайки проникнути до замоку із вечора, а потім заявитися як ні в чому не бувало вдруге, вранці?

- Не міг! - відрізав Сферіус. - Кордон переходили тільки в одну сторону, на вхід. Магічний захист замку було зламано. Але всер-редині цей гад міг що-небудь накоїти! Захист заважає магам у замку вбивати один одного, і блокує самі злісні заклинання. Але що-небудь пр-Росте, напр-риклад, пор-ртал, він не відстежить! Тим більше, він не маг! Він навіть зміг використовувати знищувач пр-ривидів! На мені!!! Така гидота! Він думає, що я йому це пр-робачу?!

- Сферику, Сферику, спокійніше, - навперебій умовляли розлючену кулю усі гості замку. - Давай, ти помстишся йому інакше. Доведеш, якщо це був він, що інспектор - злодій. Хіба це не найкраща помста?

- Р-розумно! - Протріскотів дитячим голоском Сферіус. - Такий лопух не міг не залишити сліди. Я шукав магію, може, тому нічого не відчув? Ну якщо тільки це він... Я знаю, хто міг його бачити! Точно повинен був бачити! Тільки її саму знайти не так легко... Кличте Плюшку, ми будемо полювати на пр-ривида прямо зараз!