46. Інспектор Клейн

В цей час Інга бродила доріжками саду, серед дерев і кущів найфантастичніших форм. Тут явно працював садівник з магічними ножицями... або взагалі без ножиць, просто садовий маг.

Плюшка і Сферіус летіли трохи попереду, показуючи, куди йти.

- Ти впевнений, Сферику, Марина нас знайде, коли захоче приєднатися? - крикнула йому слідом Інга.

- Точно! З балкона відмінно видно головний кр-руг доріжок, а ми ними і ходимо! Потім я відведу вас до ставка! Там дуже мило і р-романтично! О-па! - Сферик метнувся до Інги, присів їй на плече і залоскотав вухо, поколюючи іскрами шкіру, мовби біля щоки дівчини горів бенгальський вогонь: - Хочеш побачити щось цікавеньке? Іди за мною, тільки тихенько...

Він полетів уперед, Інга йшла слідом. Раптово Сферіус спікірував за закручену бездоганною спіраллю зелену колону вистрижену із величезного куща із дрібними листочками. Звідти відразу пролунав страшний крик, і на доріжку, немов укушений джмелем, вискочив якийсь чоловік в «цивільному» одязі. Виглядав як городянин, зовсім не маг. Втім, хто їх тут знає?

Невисокий чоловік середніх років, при краватці, одягнений у сірий костюм-трійку, чорний капелюх, чорні вузькі окуляри і чорні тонкі рукавички, сопів, як сердитий їжак, і обтрушувався від трави і листя. Здається, він хотів скопіювати образ секретного агента зі старих фільмів, але костюм сидів на ньому як мішок, а окуляри щохвилини скочувалися по довгому носі, як із гірки.

- Знову тут ця електрична тварина! - випалив «агент». - Скільки разів повторювати, забирайся, негідник! Я на державній службі, на відповідальному завданні! Ти мені заважаєш!

- Я допомагаю! - єхидно Протріскотів Сферик. - Ви чекали гостей, інспектор, так я привів до вас ту, кого ви шукаєте!

Чоловік в чорних окулярах тільки тепер помітив Інгу. І офіційно простягнув їй руку в рукавичці:

- Пані Фортунатто, я гадаю? Будемо знайомі, інспектор Клейн. Я ваш громадський захисник, відряджений гільдією вам допомагати!

- Дуже приємно, - відповіла Інга. - Правда, я нічого не розумію. Який захисник? Для чого? Ймовірно, це тому, що я не пані Фортунатто, а тільки її учениця, Інга.

- А, точно, учениця! - той, хто назвався Клейном, незворушно вивертав усі кишені, а в його костюмі їх було безліч, і ні одна не була порожньою. Серед записників, візиток, гаманця і іншого, нарешті знайшовся листок з прикметами. - Яскрава дама середніх років, особлива прикмета малинові волосся... Так-так... при ній висока блондинка, кучерява дівчина нижче і велика смугаста сова! Все сходиться! Ви - Інга, - переможно встановив «агент». - Значить, ви одна із моїх підопічних. Я призначений на цю посаду колами Донлона, близькими до правителів Альбіону, - таємниче із явною гордістю повідав Клейн. - Знаючи, яка складна і небезпечна справа вам належить на узбережжі Північного моря, я повинен допомагати вам і оберігати від можливих замахів.

- Кого?

- Як кого, вас оберігати!

- Ні, хто буде на нас робити замах?

- Мисливець, зрозуміло! Або його спільники! Та хіба мало хто? Ви молоді дівчата, одні в чужому вам світі, в пустельній дикій місцевості...

- Але Блеквуд здається цілком цивілізованим...

- Ви ж скоро покинете замок, щоб відправитися на бій з привидом! Моя задача вас супроводжувати і... засвідчити по всій формі, що нічого не можна було зробити, якщо все скінчиться плачевно, - Клейн побожно склав руки і зітхнув, із видом нотаріуса або страхового агента. - А що поробиш, що не ви перші, усе в руках долі, коли вона вас вибрала для цієї місії. І мене теж вибрали не даремно! Так що прошу вас не перешкоджати моїй службі, не намагатися втекти від мене, ні вдень, ні вночі, і потрудіться наказати цій тварині не кусати мене!