35

- Справа пр-рроста! - стримав свою істерику дух-охоронець Блеквуда. - Минулої ночі стався пер-реполох у бібліотеці. Наш великий маг-архіваріус Амадей, Мер-рлін укуси його за ліву п'яту, не міг знайти потрібну стар-ровинну книжку. А коли став переривати ар-рхів, виявив пропажу тієї самої записи, яка сьогодні буде потрібна вам.

- Історична хроніка про Мисливця? - відразу зрозуміла Феліцата.

- Саме вона. Сама книга на місці, а стор-рінки як не бувало! Вир-рвана з кор-рінням, без сорому і совісті! Ну тут вже Амадей дав пр-рочуханки, ти його знаєш. І тому я патрулюю усі вер-рхні повер-рхи до ранку. Бібліотека мене не дуже цікавить, я вважаю, злодій-р взяв, що хотів. А ось галер-рея!.. І я помітив тінь, котр-ру, на жаль, злякало моє світло. Можливо, злодій-р подумав, що це чиясь лампа. І втік. Я гнався за ним всередині головної вежі, але упустив! Ганьба-р!! Сьогодні вранці, на годину р-раніше вас пр-риїхав Донат. І він поки що єдиний, хто мені повір-рив! Але йому б варто було пр-риїхати вчора-ра! З найкращим бойовим магом останніх десяти років ми б злодія-ра точно зловили!

- Так Донат тут? - зраділа Феліцата. - Думаю, він ніяк не міг приїхати раніше, адже його викликали сюди тільки вчора вночі. Через нас, точніше, заради підготовки моїх дівчаток в області бойової магії. Браво, Медея! Він дійсно кращий, кого можна вибрати.

- Але міг би і сісти на опівнічний Експ-ресс! Поспішив б! - непохитно пробурчав Сферик. - Але, згодом, зло-дій, хто б він не був, все ще у замку. Ніхто не переходив кор-рдон, гості тільки входили. В цьому впевнений!

- Бачиш, не все втрачено, - втішила його Феліцата. - Пробач за цікавість, Донат прибув один? Або ...

- Або! - відрізав Сферіус, смачно плюнувши іскрою в згаслий світильник, так що той спалахнув.

- Більше питань немає, - розвела руками Феліцата, мовляв, що поробиш, не все в наших силах. Відповідь духу замку явно її не обрадувала.

Вони пройшли останній темний поворот і зупинилися перед дверима в галерею магічних рідкостей, музею замку Блеквуд, яким, так само як своєю великою бібліотекою, дуже пишався хранитель замку, маг-архіваріус Амадей, давній знайомий Феліцати.

На щастя, зберігача зараз поруч не було, а Сферіус без довгих блукань серед епох і рідкостей, повів гостей прямо до мети - невеликій скляній вітрині, де зберігалася єдина офіційно відома частина ордена Рогу.