28.

Сова гордо надулася, знову ставши вдвічі більше, як при їхньому першому знайомстві. І дівчата навіть не сумнівалися, що всередині під пір'ям вона навіть почервоніла від задоволення. Це було смішно, але Кетрін раптом стурбовано придивилася до одного крила Плюшки.

- А це що таке? У тебе випало перо? Дай подивитися... болить? Тут ранка?

- Що з нею? - занепокоїлися Інга з Мариною і Феліцата.

- Нічого страшного, крові немає. Тільки точковий удар.

- Може  це сталося, коли на неї напали собаки? В нашому світі? - хвилювалися сусідки.

- Ні, це не слід ікла або кігтя. Так буває, коли у фаміл’яра потрапляє сліпа стріла, - насупилася Катрін.

- Плюшко, чому ж ти не сказала! - ахнула Феліцата. - А я тебе лаяла, що ти втратила наших дівчаток! Чому не сказала, що в момент переходу кордону на тебе напали!

Плюшка винувато пискнула, і дуже виразно знизала плечима.

- Що ти, вона не пам'ятає! - заступилася за сову Кетрін О`Донеллі. - Та й звідки їй знати, як це буває, вона ж молоденька, це був її перший перехід!

- У Плюшку хтось стріляв? - напружилися Інга і Марина.

- Так. Ймовірно той же, хто влаштував замах з цим автомобілем-примарою! - відмахнулася Феліцата, так ніби така справа зовсім не варта на увагу. - Сліпа стріла це тупий дротик з закляттям на кінці. Він приголомшує фаміл’ярів-провідників і викликає приступ дезорієнтації у просторі. Плюшка вас втратила за стіною міста отож вам довелося блукати вулицями однісінькими. А вона, прокинувшись, полетіла до мене, як звикла. Бідолаха! Я, стара дурепа, не втямила, наскільки це дивно, що така добросовісна сова, кинула вас і навіть не пам'ятає, де!

— Але ж це другий замах за один вечір! - обурилася Марина. — Хіба ви вважаєте це нормальним?

— Трапляється, — з філософським спокоєм знизала плечима Феліцата. — Трапляється й не таке. Хтось дуже ревниво поставився до моїх нових учениць і вирішив випробувати вас з перших кроків нового світу. Ви бачили, які тут звичаї? Багато магів не соромляться в засобах, щоб отримати бажане! Ця професія не буває без амбіцій, і багатьом зносить дах ще в юності... Або, навпаки, в юності перебояться, а з роками стають розважливішими. Буває! Але я вас запевняю, хотіли б вас чи Плюшку вбити, ми б тут зараз не розмовляли.

- Додатковий відбірковий тур? - насупилися дівчата. - Нічого собі методи!

- Світ магії жорстокий світ, - холоднокровно і абсолютно серйозно повідомила Кетрін. — Не дивуйтеся, скоро ви знову переконаєтеся в цьому. Кому багато дається, з того багато й питають! — консультантка знову посміхнулася, ховаючи за безтурботністю якусь тривогу, яка, здається, мала половин зали. Але всі намагалися веселитись і не видати думками, що церемонія ще не закінчена, як сказала Медея.

* * *

Крилатий слуга, зовні гібрид папуги ара з лірохвостом, розносив дипломи перволіткам. Ошатний сувій гербового паперу із золотою печаткою, такий самий, як герб на персні Медеї - Марина його встигла добре розглянути, - там потрібно було у порожньому рядку вписати своє ім'я.

- Зараз вам саме час обрати ім'я для роботи, - сказала Феліцата. - Воно має бути звучним. І якщо власне чимось не подобається, ось шанс його поліпшити! Інга, спочатку ти. Говори, я запишу. З цими документами потрібно вміти поводитися. Те, що ти впишеш, миттєво з'явиться у списку гільдії у руках Медеї. Подумай гарненько ...

- Прізвище у мене не дуже вдале, - Інга радилася з Мариною. - І серед родичів, прямо скажемо, Шереметьєвих і Довгоруких у мене немає. Мені здається, звучання має бути ... альбіонськім. Ти мене зрозуміла, орієнтуємося на «інгліш». Що порадиш?

- А чому не Тіхогірська? На честь нашої вулиці, - запропонувала Марина. - У леді повинні бути родові володіння, а це саме воно - місце, де все сталося!

- Красиво, - кивнула Інга. - Але я б навіть переклала на «інгліш». - Сайлент-Хіл. Леді Сайлент-Хіл - звучить? Як вам?

- Мило, дуже мило і благородно, - схвалила наставниця. - Пишеться через рисочку? Відмінно! Отже, леді Інга Сайлент-Хіл, ласкаво просимо до гільдії!

Феліцата націлила свій гострий ніготь на сходинку для імені нового мага і, не торкаючись паперу, вогненної іскрою вивела золоті букви. Ім'я яскраво спалахнуло і вкарбувалася в диплом Інги. Настала черга Марини.

- Я візьму прізвище на честь воронів! Це теж мої родові володіння. Припустимо, я відтепер буду ... леді Марина Рейвенкорт. Один словом. Так нормально?

- Мені подобається ваша уява, безумовно подобається! - бурмотіла Феліцата, вписуючи нове ім'я в диплом. - Хороша робота, Кетрін! Ти здорово підбадьорила їх