26.

Рухом руки, голова гільдії відправила Плюшку назад до господині. І тоді на сцену вийшов уже знайомий усім кандидатам золотий секундомір. Індивідуальні телепатичні завдання виконувалися на швидкість. Розпорядниця кожного разу оголошувала, скільки секунд у кандидатки разом з її помічником зайняло зрозуміти завдання і виконати його. Кожен наступний круг виконували тільки ті, хто впорався менше, ніж за десять секунд, менше, ніж за п'ять ... ніж за три ... ніж за дві ... І нарешті залишилися троє: одна дівчина без помічника, Лейла з щуром і Плюшка з Мариною.

- Отже, дорогі гості, зараз вирішиться, хто з кандидаток перволітків отримає почесну стрічку «Швидше Думки» за найчутливіше до телепатії внутрішнє вухо! - азартно оголосила розпорядниця. Усе в залі пожвавішали і зашуміли. Це теж була частина шоу, на результати загального іспиту почесна першість вже ніяк не вплине. Тільки три кандидатки завмерли в хвилюванні, готові почути наказ Медеї навіть крізь барабанний дріб в оркестрі і загальний шум натовпу.

Але першими почули наказ ті, у кого слух краще людського.

«Моє кільце, - подумки загадала Медея. - Несіть до своєї господині моє кільце! »

Поки кандидатка без помічника щойно почула наказ і на жаль не здогадалася вигукнути його вголос, сова і щур з вереском вже мчалися наввипередки через усю залу до пані Молінс. Плюшка встигла першою, і як ні стрибав щур Болід, він не міг відібрати трофей, який сова з переможним гуканям кинула в долоню Марини. Та підняла і показала усім кільце. Червоний камінь на персні голови гільдії блиснув, яскравіше будь-якої олімпійської медалі.

- Браво! Браво! - аплодувала зала.

- Нечесно! - затупала ногами Лейла, забувши, що не гідно леді так поводитися в світському товаристві. - Сова летить швидше! Це обман! Умови повинні бути рівними !!

- Леді Болід, хіба ваш фаміл’яр не вміє переноситися в просторі без допомоги коротеньких лапок? – саркастично викрикнула із зали чиясь наставниця. Марині здалося, що голос схожий на Кетрін, але вона не бачила точно. - Якщо так, потрібно його краще тренувати, все чесно!

Багато хто сміявся, особливо кандидатки, які вже давно незлюбили Лейлу. Та й у її тітки було чимало конкуренток в гільдії.

За знаком високих осіб, Марина підійшла, зробила реверанс і отримала срібний бантик з тонкої парчі, який потрібно було приколоти на видному місці: в зачіску, на плече або на грудях, як орден. Медея ніяк не виявляла своїх почуттів і заохочень новенькій (можливо, вона навіть вболівала за Лейлу). Зате її величність дуже мило посміхнулася дівчині і і навіть погладила Плюшку, хоча королівська кішка поставилася до цього знаку уваги з великою ревністю. Життєрадісна розпорядниця балу від душі потиснула руку переможниці, міцно, по-спортивному, зовсім не як якійсь світській панночці

Задоволена Марина повернулася до свого гурту, де чекали Інга, Кетрін і Феліцата. Інші кандидатки теж крутилися біля старших. Усі очікували оголошення результатів, але поки комісія радилася, оркестр грянув веселу музику, і хвилин десять нагнітав очікування. Нарешті Медея  почнуть подала знак, що хоче говорити. І оголосила, що після ради магів, вони змушені відмовити тільки двом кандидатам. Медея назвала їх наставниць, адже імен дівчат зал так і не почув.

- Усіх інших я рада вітати в нашому професійному союзі, і вітаю зі званням магів-перволітків гільдії Медеї Молінес! Порядок подальшого навчання або роботи кожна дізнається після кінця свята, коли ми ... залишимося тільки своїм колом, - вже не так урочисто, по-діловому додала Медея. - А поки веселіться! І насолоджуйтеся радісним часом своєї перемоги! Це ще не кінець церемонії. На жаль, зараз настав час їх величності залишити наш бал. Порадуйте гостей на прощання чудовим танком!

- Удачі усім, хто сьогодні офіційно поповнив ряди магів Альбіону! - проголосила королева. - Танцюйте, веселіться, і постарайтеся в майбутньому використовувати свої вміння на благо держави!

Зал вибухнув троєкратне «Віват!» - королівському подружжю, дякуючи за честь і настанови молодим магам. Знову почалися танці, усіх кандидаток запрошували на одне коло, адже чоловіків в залі було набагато менше, а цей танець повинні танцювати усі. Навіть її величність танцювала, як звичайна жінка, відповівши на запрошення когось із друзів мера, а його величність король запросив Медею. Забавно було бачити, як нестримно крутить шиєю дракон, стежачи за піруетами своєї господині в обіймах короля. Але незабаром гості відкланялися.

У залі зовсім не залишилося сторонніх. Тільки гільдія магів і родичі кандидаток. Ті дві, яким відмовили, пішли разом з іншими гостями. І вони так і не дізналися, яке саме небезпечніше випробування ще чекає на перволітків попереду.