16.

Незабаром в «Три медузи» прибула невисока дуже спритна і рухлива панночка, давня подруга Феліцати. Кращого консультанта звали Кетрін О`Донелл і вона дуже схожа на улюбленицю всіх матусь, терапевта з дитячої районної поліклініки. Таке від неї випромінювало заспокоєння і повна впевненість у своїх діях. Кетрін доброзичливо поводилася з кожним як з примхливим малюком, але при цьому - з повністю лікарською владою. Сперечатися з нею було неможливо.

- Ну-мо, ну-мо, отож, новенькі? Відразу дві? Родички?

- Ні, сусідки, - зніяковіла Марина, бо її руку Кетрін взяла першою, немов слухала пульс. - Жили в одному будинку.

- Зручно, дуже зручно! Твоя робота? - вона змовницьки підморгнула Феліцаті. Та зробила скромний  рух, мовляв, всякі збіги трапляються в житті.

- Ось цей круглий столик нам підійде, - розпоряджалася Кетрін. - Сідайте сюди, дівчатка, - вона посадовила новеньких напроти себе, немов збиралася проводити спіритичний сеанс. Так їй зручно було тримати за руки зразу двох кандидаток. - Для початку зробимо манікюр ... давайте праві ручки!

- Мрме! - почулося з невеликої валізки, що посилювало схожість Кетрін з лікаркою або косметологом.

- Ні-ні, рано! Ще рано! - відмахнулася вона. - Спочатку мій вихід!

Кетрін по черзі старанно масажувала праві ручки своїх підопічних. Інга і Марина відчували, як по шкірі і по всім дрібним кісточках кожного пальця пробігають електричні струми і навіть пару раз бачили сині іскри. Перезернувшись, зрозуміли, що їм не увижається. Під кінець процедури нігті їх правих рук злегка змінили форму і налилися зсередини певним світінням. У Марини - білосніжним, у Інги - блакитним з фіолетовим відблиском, як своєрідний лак. Але Кетрін нічим їх не фарбувала, і не подовжувала, не загострювала і не пиляла нігті, хоча їхні нігті стали блищати, трохи зміцніли, це відчували обидві «клієнтки». Кетрін тим часом взялася за ліві руки і підсунула кожній із дівчат звичайний білий аркуш і олівець.

- Чи вмієте малювати?

- Зовсім ні, - не змовляючись, похитали головами обидві.

- Навіщо ж така невіра в себе ?! - сплеснула руками Кетрін, на секунду припинивши масаж лівих рук кандидаток. - Якщо ви не вперше бачите папір і олівець, якщо чогось навчалися в школі і можете писати букви, то зобразити хоч що-небудь точно зможете! Так що «зовсім» не рахується! Намалюйте мені кожна будь-яку тварину, щоб я змогла її впізнати. Не соромтесь. На рівні дитячих картинок!

Знизавши плечима, дівчата взялися за перше завдання дивного іспиту. Раз вже їх праві руки були вільні, вони стали черкати олівцем на папірці. Марина зобразила краплю з круглими вушками, довгим хвостиком, додала очі-крапки, крапку носа і примальовувала вуса.

- Миша! - схвалила Кетрін, підтверджуючи, що впізнала істоту. - Не погано!

В її сумці щось чітко хижо забурчало.

- Фелікс! Як не соромно підказувати! - обурилася Кетрін, продовжуючи стежити за уроком малювання.

Інга вже намалювала коло і прилаштувала до нього два трикутних вуха, а зараз малювала очі з вертикальними зіницями і довгі вуса.

- Котик, відмінно! Ще. Ще!

Більш впевнено Марина зобразила рибку, а Інга - курчатко з двох кружечків і дзьоба.

- Ще! - вимагала масажистка, буквально викрешуючи іскри азарту з їх лівих рук.

Незабаром обидва аркуші з двох сторін були покриті малюнками тварин, яких ніяк не можна було прийняти ні за кого іншого. Кандидатки жодного разу не повторилися, доки, нарешті витративши білу поверхню аркуша, обидві прималювали в останньому вільному куточку сов з величезними здивованими очима. Тільки тоді Кетрін відпустила їх руки.