Розділ 15

Поки Раян жував, я втикала в карту Північної застави. Почуття мене переповнювали…і я б ними щедро поділилася, якби не вразлива душа Раяна. А так сиджу…думаю. І ці мої думки весь час перериває нахабне бажання розвіяти цю Північну заставу по вітрові. Забагато від цієї застави проблем. На кожній ділянці карти — проблема. На кожній стежці — халепа. У кожному закутку —  живе щось, що не мало б жити у цивілізованому світі. Долаєш проблему з думкою: «Ну все, кінець, фінал, апогей…» — і застава ніжно, лагідно, по-домашньому підсовує нову. І новенька, хрумка проблема перевершує попередника. Таке враження, що ці проблеми прямо з підкріпленням повертаються та еволюціонують на додачу. Точно йдемо по кривій і спускаємось у прірву, ще й із веселою атракцією, з музичним супроводом і табличкою: «Вітаємо в Північній заставі! Сюди приходять сильними, а йдуть… як виходить.» Такий собі курорт для нервового зриву. Мені вже страшно подумати ЩО вилізе далі. Я так оптимізму не напасуся…і творчого натхнення для пояснень того імператору.

   А пояснювати доведеться. Та я й сама не проти отримати якісь пояснення. Переводжу очі на карту, розглядаю, машинально воджу пальцями по натоптаних доріжках і сусідських поселеннях, а в голові безліч запитань. Починаючи з того, чому зник генерал? Ну не могли ж його викрасти? Це вже занадто навіть для цього гнилого місця. І головне — навіщо?  І хто? Якщо я реально розглядаю викрадення генерала…бо це звучить так, наче я зараз помру від абсурду. Потарабанила пальцями по столу й накидала варіанти:

Внутрішній зрадник. — Повернув охоронцям наказом, сказав «далі впораюсь сам» — хто знає, чи не була то пастка? Людина з кола генерала могла підлаштуватися, вивести власні інтереси. Хтось із керівництва застави, хтось із його охорони, хто має доступ до планів, графіків і звичок. Мотив — влада, зрада, перерозподіл впливу. Докази «за»: охоронці повернулись без бою; хтось повинен був знати, коли і куди їх послати.

Культ Жертв. — Вони вже давали про себе знати — ритуальні вбивства, символи, «перші числа циклів». Викрадення генерала могло бути логічним етапом: потрібна сильна жертва або священний каталізатор, або шантаж проти військової влади. Докази «за»: фанатики могли й не таке вткнути.  

Якісь кулуарні ігри. — Політичне підґрунтя — усі знають, що генерал — ключова фігура в Північній заставі. Захопити його живим — отримати важіль тиску. Мотиви: повернути відчуття сили, вкласти вимоги, зірвати оборону. Докази «за/проти»: ніяких прямих свідчень, але ніхто не виключає, що хтось замовив викрадення.

Мертвий ліс/аномалія. — Якщо з’явилися істоти або магічні впливи, що зводять з розуму, могли вхопити генерала просто як «жертву» або як ключ до чогось більшого. Докази «за»: артефакти працюють некоректно; віщунки безсилі; раптові аномалії на периметрі…і…

— Ем…Сорін… — нахабно втрутився голос Раяна в мої такі розміркувальні думки.

— Що? – повернула я голову на той голос.

— Ти гориш…

Мій погляд впав на рукав і тут дійшло, що горю я в прямому значенні цього слова. Певно, задумавшись зачепила рукавом вогонь свічки. Вогонь я погасила накинувши на руку жакет.

— Все нормально – кивнула я Раяну, який уважно за мною стежив. – Задумалася.

— Про генерала?

— Про генерала.

— І що?

Я перевела погляд на карту. На схід — катакомби; на південь — правий берег і села; на захід — ліс, що шумів і терпляче чекав. І лорд Дарелл, який просто зник… Щоб йому усьому в безодню провалитися!

 — Я роздратована. Не можу збагнути куди віднести це зникнення генерала, — пробурмотіла я.

— І ти будеш шукати?  

І не повертаючи голови я знову перевела погляд на Раяна.

— Я буду шукати, — відповіла і задумливо поглянула на Раяна. — І можливо ти мені в цьому допоможеш…

— Чому? – насупився він.

— Бо Мертвий ліс стоїть на порозі. А так на твоїй стороні буде намісниця Північної застави.

— Як сказав би наш шаман…

І бровку я задерла.

— «Спритний дракон навіть з власного хвоста вигоду знайде». — сухо відповів він, уважно дивлячись на мене. — Ти зараз свій "хвіст" пропонуєш мені. Якесь марне вкладення, з огляду на обставини.

— Занадто багато тут проблем. І їхній вплив виходитиме далеко за межі застави, —  погризла нижню губу. —  Якщо застава впаде, то північні кордони просто зникнуть. А за ними нічого не стримає те, що рухається з Мертвого лісу. Магічна рівновага порушиться і ми отримаємо ідеальний ефект доміно. Та навіть якщо цей гниловастий культ, який з легкістю вкладає дівчат на вівтар смерті завершить свої починання тут на Північній заставі, то думаєш він зупиниться? Чи це буде виключно проблема імперії, а бастів, яких піджимає Мертвий ліс це не зачепить?

— Чому ти думаєш, що цей культ такий сильний? – якось незримо змінився його погляд десь на дні його зіниць заблистіла сталь.

— Бо я ненавиджу фанатиків. А найсильніші ті, хто вірить у своє божевілля до останнього подиху. І я ще уявлення не маю ЧОГО вони хочуть досягти. Але навряд чи мені сподобається результат їхніх жадань. 

І Раян задумливо перевів погляд на карту. Не знаю, що він там бачив і про що думав, але вигляд мав серйозний.