Глава 1

Теплий весняний день розквітав у всій своїй красі, сонячні промені проникли крізь віконне скло, обігріваючи кожен куток кімнати і пробуджуючи природу до нового дня. Для Кіри цей ранок був особливо ніжним і приємним, мов зі сну, де зимові віхи злетіли від неї, залишаючи лише теплий почуття в серці.

Будильник збудив її зі сну, вказуючи на початок ще одного дня о 6 ранку. Кіра миттєво прагнула повернутися у свій світ мрій, адже вчора вона допізна читала книгу про кохання, де двоє закоханих здолали всі перешкоди, щоб бути разом. Її кімната, меблі, й особливо письмовий стіл, де вона віддавалася творчості, усе це створювало атмосферу, де кожен момент міг стати витканим із ниток мрій.

Розминавшись зі сну, вона почула, як її мати гукала її із великої кухні. "Кіра, ти вже прокинулася? Не запізнюйся до університету!", - лунали турботливі слова матері, нагадуючи про звичайні, але важливі справи, що чекали її за порогом щоденної реальності.
Кіра крокувала до своєї ванної кімнати, де зустріла своє відображення в дзеркалі. Дівчина 19 років з сіро-зеленими очима, коштановими волоссям, що граційно завивалося і досягало плечей, розкривала перед нею свою вроду. Кіра завжди була стрункою та привабливою, але за цими витонченими рисами ховався характер, що іноді не дозволяв їй легко вписатися в усталений шаблон.

Материні слова про те, що "не пощастило з характером", лунали у її пам'яті, нагадуючи про відмінності, які іноді ставалися причиною розбрату. Можливо, для матері було складно зрозуміти її потяг до незалежності та власних думок. Вони зіштовхувалися, іноді навіть зірвали на собі, але Кіра залишалася вірною собі, не змінюючи своїх переконань та бажань.

Зі шляхетного роду, її батько був власником видавництва, а їхній особняк поза містом свідчив про їхнє статусне положення. Але для Кіри ці матеріальні блага не мали такого значення, як бажання досліджувати світ та відкривати нові горизонти. Її серце палало бажанням подорожувати, бути свідком великих подій, а не обмежуватися межами багатства і статусу.

Хоча вона вивчала журналістику, стежачи за своєю мрією, Кіра сумнівалася, чи зможе коли-небудь зреалізувати свої плани. Часом, навіть у власному серці, вона заздріла тим, хто вже став частиною світу, який так палко мріяла досліджувати.
Кіра уважно підійшла до великого дзеркала у своїй спальні, щоб переконатися, що кожна деталь її образу вибрана на смак. Вона одягнула ніжну блузку з вишивкою, що нагадувала весняні квіти, та спідницю до колін, яка плавно облягала її фігуру. Легкий макіяж підкреслював її природну красу, додаючи образу жіночності і свіжості.

Зібравшись, Кіра взяла свої конспекти до лекцій в університеті, підготовлені для нового дня знань і можливих відкриттів. Піднявши коричневе пальто, вона відчула тепло та комфорт від його пухнастого матеріалу. З кроку на крок, вона майстерно спускалася по красивих сходах будинку, які виблискували під променями ранкового сонця.

У вітальні її чекала мати, Євгенія, з виразом здивування на обличчі. "Кіра, ти не будеш снідати?" - запитала вона. Але відповідь була вже готова: "Ні, не буду. Мамо, ти сама сказала, щоб я не запізнювалася до університету! А тепер тобі й це не до вподоби!"

Водій сім'ї, Анатолій, чекав з відкритими дверима автомобіля. "Поїдемо до університету, не хочу запізнюватись на першу пару!" - оголосила Кіра, виходячи з будинку з рішучістю в очах.

Так починається новий день пригод Кіри, де кожен момент наповнений очікуванням, відкриттями та несподіваними зустрічами.Біля величезного кам'яного будівлі університету, серед шумного гомону студентів, чекала Віра Орлова - невід'ємна подруга і спільниця всіх пригод Кіри. Побачивши Віру, Кіра радісно вибігла з машини, і обійнявши її, вони разом поспішали до університету, як дві нерозлучні душі, готові завойовувати світ.

По дорозі Віра захоплено розповідала про майбутню студентську вечірку та про стінгазету, яку їхня група мала намалювати. Кожне слово Віри наповнювало повітря енергією та очікуванням неймовірних пригод, які чекали їх вже цієї п'ятниці.

Кіра та Віра увійшли до аудиторії й взяли свої місця. Професор почав вести лекцію, але Віра відволікалася своїми думками про наближену вечірку.

Віра мала красиве обличчя, блакитні очі, струнку фігуру та пряме чорне волосся, яке сьогодні зібрала у плетіння. Кіра, уважно поглянувши на свою подругу, вирішила взяти ініціативу у свої руки.

"Я щось принесу тобі зі своїх суконь. У мене їх мільйон, і я не знаю, нащо мати купує ще," промовила Кіра з лагідним посмішкою на обличчі. Обидві дівчата розгорнулись у сміх.

"І в цій сукні ти будеш неперевершена на вечірці," додала вона, продовжуючи переконувати Віру, яка почала відмовлятись.

Незважаючи на соціальні відмінності між ними, їхня дружба була непохитною. Вони легко спілкувалися та довіряли одна одній свої таємниці.