Розділ 1. Аня

Мій бос — абсолютно нестерпний тип. Його бояться всі в нашій компанії. Подейкують, одного разу він розбив чашку з кавою, бо секретарка принесла її трохи прохолоднішою, ніж йому хотілося…

Інші кажуть, що він запустив тією чашкою просто так. Характер такий.

Зрештою, єдина людина, яка заходить до цього кабінету — я. Секретарка Інночка, помітивши мене в кінці коридору, благальними закоханими очима просить віднести документи на підпис Іллі Борисовичу, бо їй самій страшно.

Я не завжди, звісно, погоджуюся. Сьогодні — виняток.

— Ілле Борисовичу, — стукаю й, не дочекавшись відповіді, заходжу до кабінету, — вам тут документи на підпис передали.

— Ну то нехай той, хто передав, сам і зайде, — відповідає він рівним голосом, не відволікаючись від екрана монітора.

Я кладу документи йому на стіл. Нехай потім сам розбирається, кому вони потрібні, а кому ні. Я туди-сюди бігати не збираюся.

— Я до вас щодо серверів, — доповідаю то собі, то стіні, але точно не самому Іллі Борисовичу. — Айтішники просять запустити сервер аудиту сьогодні з першої до другої…

— Мені його їм дати? — він вигинає брову.

— Так. Під час звернення до реєстрів виникла… — затинаюся. Хочу сказати «якась» помилка, але Ілля Борисович терпіти не може невизначеності. Йому потрібна конкретика.

Намагаюся пригадати, яку саме помилку пояснювали мені техніки. Щось було пов’язане з архівами даних… Із системою зв’язку державних реєстрів і наших комп’ютерів… Точно!

— Помилка синхронізації даних, — видаю як на духу. — До наших серверів інформація надходить, але відображається некоректно.

Видихаю. Я врятована.

— Добре, — холодно відповідає Ілля Борисович, абсолютно не оцінивши моїх інтелектуальних зусиль у розбиранні з інформацією, яка мені геть не потрібна. Помилка та й помилка. Яка різниця, яка саме?

Розвертаюся до виходу — більше мені сказати нічого, сам Ілля Борисович мене не викликав. Іду впевненим кроком, аж раптом біля самих дверей мене зупиняють.

— Анно Іванівно, — тихо промовляє начальник.

— Так, Ілле Борисовичу?

— Віддайте документи Інні. Це чудово, що ви здатні виконувати роботу секретаря, але, наскільки я пам’ятаю, для цього не потрібні дві вищі освіти, п’ять років досвіду на керівній посаді та трьохсторінковий опис відвіданих професійних курсів.

Він щойно процитував моє резюме напам’ять? Я працюю в його фірмі три роки! Він що, перечитує його?!

_____________________________________

Привіт, моя люба читачка, а в тебе теж суворий бос? Та ще й такий, що всі його бояться? І тільки ти можеш знайти до нього підхід... Так от уяви, що він ще й сексуальний до бісиків. Час провчити його... Поки він не провчив тебе!

Ух, буде солодко! Та яку ж таємницю приховує Аня?

Якщо ж ти тут вперше, то розказую, як все це працює. Я пишу, ти п'єш чай або каву і насолоджуєшся читанням! Книга ще в процесі, але проди щоденні. Рекомендую підписатися на мене як на автора, щоб отримувати сповіщення про нові розділи - та й щоб не пропустити якісь важливі новини.

Ще буду дуже вдячна за вподобайки та коментарі. Вони допомагають книзі і мені, як автору, будувати сюжет. Адже якщо тобі не сподобаться якийсь му... не дуже добрий чоловік, то я завжди зможу йому помститися на сторінках книги :)) 

Дуже дякую за підтримку! Обіймаю і люблю, і побігла писати майбутню проду!

Завжди ваша,
Амелі Фльор