Вдома Мері, Анастасія і Петро сіли за столом на кухні. Була вечеря, але ніхто не зʼїв ні кусочка.
- Ти, напевно, замучилась - сказав Петро, - іди в кімнату, поспи. Завтра твій перший день у школі.
- А, да, добраніч
- Добраніч - сказала Настя, а у її голосі звучала нотка смутку
- До завтра - сказала сумно Мері і побігла по сходах до своєї кімнати
Спочатку Мері ніяк не могла заснути. Але раптом почула дивні голоси, ніби з якоїсь безодні
-Може ми помилилися із вирішенням
- Вона стане після навчання ще більшою проблемою! Треба було заборонити їй навчання у школі, а прислати вчителів, які б спинили розвиток її сил
- Але як ми зможемо пояснити зміни?
-Апеляції ж не приймаються
- Доведеться зробити так, щоб її відправили у виправну школу
- Це не вихід
- А що тобі будемо робити?
- Вже пізніше будемо думати, бо вже що сталося, то сталося
- Ви ж розумієте, що її сили скоро проявляться, а у нас на це немає жодних препаратів, бо її сили все одно проявляться. Навіть під найсильнішими!
- Вже пізно, час спати. Вирішимо пізніше
- Ладно
- Добраніч
- Добраніч