- Глава 4 -

Ігор

Не так я планував повернутися додому після року відсутності. Ще на борту літака уявляв, як буду святкувати повернення. Мріяв міцно обійняти батьків, сестру.

А що маю в результаті? Моя маленька Настя у труні…

Як тільки зійшов з літака, побачив свого друга Назара і по його вбитому виразу обличчя зрозумів, що щось сталося. Я чекав чого завгодно, але такого – точно ні.

Я боявся їхати додому. Боявся дивитися в очі батькам. Одразу почав себе звинувачувати. Можливо, якби був тут… 

Якого біса Настя водилася з тим хлопцем? Чому не сиділа вдома? Вона ж мала ще зовсім! Які гульки?! 

Дуже шкода, що пізно про це говорити. Сестру не повернути, а моє серце не врятувати. Його огорнув гнів. Я хочу покарати кожного, хто причетний до смерті Насті. 

Сьогодні зранку перед церемонією поховання я отримав всі дані на водія, котрий в ту ніч був за кермом. Мене здивувало те, що він не багатій. Звичайний хлопець, котрий за дивним збігом обставин опинився за кермом. Ні, я його не виправдовую. 

Даю наказ начальнику служби безпеки слідкувати за винуватцем навіть за ґратами. Його чекає найбільша міра покарання. Я не дам йому вийти найближчі років сто. 

– А це хто? – дивлюсь на іншу сторінку і бачу білявку з великими зеленими очима. Вона могла б здатися мені милою, якби не одне “але”. Ця дівка – сестра вбивці – отже, така ж, як і він. Пилипова Евеліна. Вони з братом двійнята. Стає ще цікавіше. 

Вирішую продовжити свій план помсти пізніше, а поки що треба підтримувати батьків. Вони зараз в дуже поганому стані. 

Попрощатися з Настею прийшло дуже багато людей, але цю блондинку я побачив одразу. Спочатку хотів вигнати з зали, але зупинився. Вирішив зачекати. 

Евеліна взагалі втратила страх і припхалася на цвинтар. Ось там у мене і зірвало дах. Я не збирався з нею церемонитись. Вона не мала права бути тут, і я прямо їй про це сказав. 

– Хто ця дівчина? – питає мама, коли залишаємо кладовище. Мені доводиться її підтримувати, тому що за ці два дні мама наче на років двадцять постаріла. 

– Сестра вбивці, – кажу сухо. 

– Чому вона прийшла сюди? – дивується мама.

– Не знаю. Мене це не цікавить, – ціджу. 

– Ігорю, не будь таким жорстоким. Ця дівчина ні в чому не винна, – мама дивиться на мене мокрими очима, в яких немає навіть промінчика світла. Вони мертві, як і наша Настя. 

Я не хочу це коментувати. Зараз не той час, щоб вести з мамою якісь дискусії, саме тому мовчу. 

Ми їдемо в ресторан, і вже там я дозволяю собі випити склянку віскі. Більше не хочу. Я маю бути підтримкою для батьків, а не скигляєм. 

– Що тепер? – питає Назар, коли виходимо на вулицю, щоб перекурити. 

– Я не знаю, – затягуюсь і випускаю густий дим. – Поки що йде слідство. Прокурор на нашому боці. Він потопить цього хлопця. 

– Ти впевнений, що це він був за кермом? – продовжує свій допит Назар.

– А хто? – дивлюсь на нього. 

– Це не його автомобіль.

– Взяв покататися. В чому проблема? – питаю. 

– Твоя сестра зустрічалась з Максимом Тарасовим. Саме йому і належить автомобіль, – розповідає друг. – Як думаєш, чому за кермом опинився якийсь незрозумілий хлопчисько, ще й з Настею?

– Назаре, я не розумію, до чого ти ведеш, – дратуюсь. – Мене не цікавлять всі ці деталі. Моєї Насті більше немає, а за кермом був той тип. Він сам зізнався. Що ще треба? Нехай слідчі з цим розбираються, а я займусь винуватцем. І не тільки ним.

– Тобто? – Назар напружується.

– Його сестра. Була сьогодні на похороні. Як взагалі наважилася прийти?

– Навіщо тобі вона? – не розуміє друг. 

– Не знаю поки що. Хочу, щоб цьому хлопцеві боліло так само, як мені. Я її знищу, поки він буде гнити у в’язниці. Повільно. Розтягуючи задоволення. 

– Це погана ідея, – злиться Назар. – Ти переходиш межу. 

– Думаєш? – роздратовано на друга дивлюсь. – Тоді скажи, що зробив би ти сам, якби був на моєму місці? Пробачив би усім? 

Назар мовчить. Не знає, що відповісти. Так це зрозуміло. Дуже легко говорити, коли ти дивишся на все зі сторони. Я нікому не бажаю бути зараз в моїй шкурі. Відчуваю себе мертвим і хочу, щоб так само відчували себе ті, хто причетні до смерті моєї сестри.

“Одна ніч з тобою”

3BXymZLL

XQJrVjFo