Розділ 1

Я й подумати не могла, що наш одинадцятий клас об'єднають із паралельним. Менше за все мені хотілося вчитися разом із цим придурком Тімом.

Він і раніше виводив мене з себе, а сьогодні на лінійці я просто шкірою відчувала його пильний погляд. Бачила, як блищать його очі та як він нахабно посміхається. Уся ця дурна ворожнеча почалася ще на олімпіаді з англійської, коли ми вв’язалися в негласне змагання. Я щиро вірила, що найкраща тут я. Але, схоже, помилилася.

Останні пару років Тім постійно з мене знущався – мабуть, так недолуго намагався привернути мою увагу. Але я на цього мудака й бабія навіть дивитися не хотіла.

– Розсаджуємося по місцях! – скомандувала наша класна керівниця, Марина Миколаївна. – Урок скоро розпочнеться.

– Наче нам лінійки не вистачило... – пропихтіла моя подруга Вероніка, поправляючи хвостики.

– І не кажи. Могли б уже й додому відпустити, – зітхнула я, потерши чоло.

У класі було нестерпно жарко. Усі припхалися в парадній формі: хлопці в костюмах, дівчата у сукнях та фартухах. Ми з Веронікою навіть не полінувалися зав'язати невеличкі бантики.

– Ходімо на наше місце, – вона одразу потягнула мене до другої парти в середньому ряду.

– Слухай, треба б подалі, – хитнула головою я. – Щоб нас взагалі видно не було.

– Ой, це потім влаштуємо. Зараз наче нічого страшного не планується.

Я мимоволі перевела погляд убік і помітила, що Тім зі своєю компанією таких самих бовдурів уже зайняли сусідній ряд. Упіймавши мій погляд, він із посмішкою підморгнув. А за секунду я побачила, як він коротко притиснув до себе Алісу – місцеву «зірку», поцілував її в чоло і тільки після цього сів на місце. Ну точно бабій.

Хоча... я й гадки не мала, що в них усе настільки серйозно. І взагалі, чому я про це думаю?!

Але ідея з об'єднанням класів мені категорично не подобалася. У десятому нічого подібного не було. Щоправда, потім від нас пішло кілька людей, та й у них пара хлопців та дівчат відсіялася. У результаті нас вирішили просто згребти в один клас – усього п'ятнадцять людей. Для когось це, може, і веселіше, але точно не для мене.

Навчання завжди було в мене на першому місці. Наш колишній клас був спокійним, ніхто не відволікався. А зараз, слухаючи постійне бурмотіння та сміх цієї компанії, я з жахом розуміла: цього року тиші мені не бачити.

Важливих уроків сьогодні не було, тож Марина Миколаївна просто почала довго й нудно розповідати про плани на рік, підготовку до іспитів та іншу маячню. Я намагалася слухати й навіть робила якісь нотатки в зошиті, але голова просто відмовлялася працювати. Мабуть, винне нервове напруження перед першим вересня.

А я ж так старалася сьогодні мати ідеальний вигляд! Русяве волосся накрутила, залишила розпущеним і зав'язала два маленькі милі хвостики з бантами. Вії нафарбувала, навіть стрілки рівні вивела, хоча зазвичай майже не фарбуюся. На додачу я взагалі не виспалася. І, судячи з того, яке жахіття чекає на нас далі, нормальний сон мені тепер узагалі не світить.

Додавайте книгу до бібліотеки, щоб не загубити її.

Оновлення щодня о 7:00❤️