Епілог

Вони зустрілись поглядами на полі битви….Дві протилежності, два різні погляди. Вони стояли навпроти, розуміючи, що хтось із них сьогодні має загинути. Позаду армії затамували подих та чекали наказу. Ніхто не смів втручатись, бо вони найсильніші. Вогонь та Вода. Хто ж переможе? Яке королівство отримає перемогу?

Ейріс промовила першою:

—Здавайся! Тобі нізащо не виграти цю битву, я просто спалю тебе разом із твоїми людьми! Ми не хочемо безглуздих жертв. Тому складіть свою зброю і ми дозволимо вам жити…

—Дозволите жити? Не сміши мене!—холодно відрізала Німейа—Ти так кажеш ніби це ми прийшли завойовувати ваше королівство! Ви просто підлі зрадники! Невже союз для вас нічого не означав?

В погляді Німейї не було жалості до них. Вони прийшли їх вбити. І цього було достатньо. Тільки це мало сенс тут і зараз. Вона має захистити свій дім, свій народ, усе своє королівство. Адже скоро їй судилося сісти на трон і це була чудова змога для неї показати народові, що вона цього варта.

—Бридка принцеска як і її батько!—з відразою промовила Ейріс—Ви просто боягузи, які думали що вам все зійде з рук! Скільки людей з нашого королівства ви просто викрали та зробили своїми рабами!?

Німейя на мить завмерла. Вона не розуміла, про що говорить Ейріс.

—Про що це ти? Ми ніколи такого не робили. Ці люди самі втікали від вашого правління. Вони самі захотіли нам служити та працювати в наших полях. Ми ніколи не робили їх рабами. Це частина нашого народу!

Ейріс гучно засміялась. Німейя дивилась холодно на вогняну дівчину.

—Ти справді не знаєш?—відповіла з саркастично Ейріс та засміялась.

Німейя не спускала з неї погляду бо знала, що це дуже сильний противник. Про Ейріс Вогненну їй розповідали як про безумного генерала імперії Лейкор. Вона виграла шість битв та дійшла до Правобережжя ріки Шуль. Вона знала—далі її пускати не можна. Тому принцеса Рекліну особисто пішла в бій. Вона поклялась імператору і тепер віддасть життя заради виконання клатви.

Раптом сміх замовк. Ейріс дивила вбивчим поглядом, так ніби зараз спопелить Німейю. Але та не лякалась бо і сама хотіла смерті рудої дівчини. Очі Німейї засвітились блакитним кольором, а в повітрі замерехтіли краплі води. Напруга заполонила поле битви. Ейріс знов всміхнулась:

—Ну, я пропонувала зробити все мирно. Але такий варіант мені подобається ще більше.—з посмішкою сказала Ейріс та запалила вогонь у своїх руках. Її волосся загорілось ніби багаття а очі як жаринки засвітились у сутінках.

Одна—полум’я справедливості, інша—джерело істини. Вода та Вогонь, повні протилежності одна одній, смертельні вороги, але з однаковим стремлінням захистити свій народ від біди. Та десь поруч вже прокидалось дещо страшніше за їхню ворожнечу. Біда, яка могла погубити всі землі. Сама смерть наближалась…