33. На навчання до іншого світу

В березні Світлу резиденцію покинула Дона.

ЇЇ ритуал Багряного шва ми з Марком провели в Темній резиденції.

А як інакше?

Лео рідний (вже точно не двоюрідний) брат Правителя, і на честь його церемонії ми гарно постарались. Все пройшло на вищому рівні. 

Багато гостей, танців, їжі і  подарунків.

Марк повів себе достойно, гідно володаря. Він жодним своїм словом не образив Лео, ні разу не нагадав йому його поведінку.

Мене то підмивало трохи насолити Лео, але я люблю Дону, тому вела себе гарно.

Молодята переїхали жити у Маркову квартиру в Цетралі, яку він їм подарував ( це було бажання Лео), а бажання Дони – власна  піцерія. І я без вагань передала її піцерію Алека, бо він переписав на мене  ресторан.

Я навіть не на хвилинку засумнівалася в своїх діях, моя Дона варта такого подарунку.

А ще через  місяць резиденцію покинули Оскар і Ера, бо вони готувалися стати батьками.

Я так розхвилювалася з цього приводу, що замучила дядечка зі своїм проханням  наділити Еру магією, він постійно шукав причини не робити цього.

Тому я вирішила знайти спосіб наділити Еру магічними силами. Я перерила  всю батькову бібліотеку, та  нічого путнього не знайшла.

От магію відбирати я ж умію, а як її дарувати?

Залишилась надія на брата, та  він злиняв з будинку мами, і ніби спеціально не з'являвся.

Я ходила вся на нервах, Марк пробував мене заспокоїти, та  це приводило до скандалів. Я починаю кричати на нього через три секунди, після слова “не переймайся”. Один раз навіть запустила в нього чашку.

Коли здавалося, що такої можливості немає взагалі, я раптом  натрапила на розділ в посібнику з магії про просторові кишені, в яких маги ховають свої секрети і магічні предмети.

Трохи не те що мені потрібно, але якщо взяти до уваги, що нічого не зникає безслідно і нічого не виникає нізвідки, то я буду рахувати, що магію яку  я відібрала десь має зберігатися.

Я ж теоретично можу відібрану магію у злочинців передати комусь іншому?

Мені це питання не дає спокою ні вдень ні вночі.

Ми з Марком вперше серйозно посварилися, і не розмовляємо вже другий день.

А як він представляє собі наше сімейне життя?

Я цілими днями  буду сидіти в теплиці, деколи вислуховувати своїх радників (Верна і Грея), не пхати носа в його справи. Така  собі магиня-домогосподарка.

Так не буде!!!!

Я вступлю до магічної академії, вивчуся і буду все розуміти.

А не так як зараз відчувати себе тупою і неповноцінною.

Якби я  хоч трохи краще розумілася на магії, то б зараз відкрила двері в свою магічну просторову комору ( бо я хочу саме комору, а не кишеню) зайшла в неї навела лад. Вибрала  б для Ери лайт-магію, з якою їй було б легко впоратися.

А що в моєму розумінню лайт-магія? Насамперед ця магія має вирівняти протяжність її життя, зберегти молодість. Спростить побут, відкриє її приховані таланти, які в майбутньому стануть її джерелом доходу і  натхнення.

В моїй уяві це так виглядає реальним, що я навіть бачу двері своєї уявної магічної комори. Вони оливкового кольору з срібною ручкою, на них візерунки золотих іринимів, здається, що досить протягнути руку і  я увійду всередину.

Відмахуюся від нав’язливих думок, відкриваю очі – бачу перед собою свої уявні двері.

– Та ну, цього не може бути, – говорю сама до себе.

Я відкриваю двері, і бачу звалище з відібраної магії, за останні місяці засідання суду відбувалося майже щотижня.

Це я наробила такого безладу. Обережно переступаю, щоб нічого не роздавити. В коморі багато полиць, але вони пусті, бо я не знала, що вона  в  мене є.

Підбираю з підлоги магію, яка зараз виглядає як скляні сфери різного розміру і кольору.

Розглядаю кожен екземпляр з цікавістю. Тут є на  що подивитися, а я справді майже нічого не знаю про магію. Ось вона в  моїх руках, це ж в голові не вкладається.

Не ефемерне поняття, а об'єкт, реальний. Який можна потримати в руках, роздивитися.

Вона жива, я відчуваю її. І кожна, яку  я беру до рук прекрасна. А це означає лише одне, що поганою ( чорною або вбивчою) її роблять власники. Вони підкорюють її, підлаштовують під себе, під свої забаганки.

Кожна світиться зсередини, кольорами веселки. І я розкладаю на полиці по кольорах.

Тепер би  визначитися з кольором для Ери, це ж мабуть кожен колір відповідає за рівень магії або за призначенням.

Я хочу, щоб Ері було легко з новим своїм єством, і моя рука тягнеться до жовто-гарячої магії. Вона нагадує мені руде волосся Ери, це ніби її відголосок. 

“Соля” – чую в голові голос Марка, фігушки я не буду з ним розмовляти.

“Соля, обізвися. Де ти?” – відчуваю, що він нервує.

“Будь милосердною, я вже збився з ніг тебе шукати. Прошу тебе, обізвися” –його голос наче надірваний, він реально мене шукав?

“Що ти хочеш? – відповідаю подумки.

“Повернися додому, будь ласка. Я не можу знайти собі місце.”

“Навіщо? Я для тебе як декор, як дорога річ. Яку ти поклав на полицю, і здуваєш порошинки. А я жива, мені не вистачає емоцій, руху.”

“Я оберігаю тебе, ти не річ.Ти мій безцінний скарб. Ти образилася на мене, я це відчуваю. Повернись, благаю.”

Дурне становище. Я образилася не нього, а  на свою безпомічність. А на ньому я зганяю свою злість.

Виходжу з комори до спальні в  Світлій резиденції. Але його тут немає. 

“А ти де?”– запитую його подумки.

“В будинку на березі Атласу, я чекаю на тебе. Прийди до мене.”– він щось задумав, це точно.