32. Збір урожаю

Дні понеслися зі швидкістю світла, як декорації німого кіно.

Будівництво, запуск виробництва мобільних телефонів, збільшення мережі  піцерій.
Ми з Марком  працювали в парі, я помалу приєдналася до керівництва Заграню, процес я скажу вам – складний.

Я спочатку розібралася із  державними  органами, хто і що робить, яка  в кого відповідальність. Як працює державна  машина, виділили час на  вивчення теми корупції. Бо як виявилося, корупція в Заграні також є. А все через ту  довбану поправку до закону про відповідальність магів.

І коли цією поправкою більше немає можливості користуватися – розпочалися масові звільнення з державних органів. Бо не всі  були готовими працювати на голу зарплату, навіть якщо вона і велика.

Ми вирішили впроваджувати в  управління державними справами  штучний інтелект.

І тут в нагоді сталися здібності Оскара і його друзів.

Оскара було призначено керівником управління штучного інтелекту в Заграні.

Та я попросила його залишитися в Світлій резиденції, бо не хотіла розлучатися з Ерою, моєю вірною подругою.

У кінці вересня настав час зрізати квіти, з яких мали виробляти еліксири для  продовження життя магів та  для  підтримки рівня темної магії. А сяючі іриними ми вирішили роздавати безкоштовно дітям магів. 

Разом  із квітами ми роздавали історію кохання Богині і Правителя Заграні, в якій в казковій формі пояснювали суть магічних клятв та застереження до їх застосування.

Ми хочемо, щоб діти з дитинства розуміли відповідальність за отримані та  вимовлені клятви.

Багато часу ми проводили в будинку мами, де на  відміну від Заграні панувало літо, і  квіти продовжували квітнути.

Нам головне витримати три роки, щоб спробувати розбудити душу мами і тата.

Ми вже кілька разів обговорювали сам ритуал, та  все рівно було багато питань на  які  не було відповіді.

До нас  часто навідувався Арх. Він деколи був засмучений, але  нічого нам  не розповідав. Та  одного разу, в кінці листопада прилетів щасливий.

Ми навіть зраділи, що нарешті його депресивний стан змінився. Це вселяє надію, що скоро все наладнається. 

– У вас тут так добре, я б хотів трохи тут  пожити. Дозволите?– запитав нас Арх, чим дуже здивував.

–Живи скільки хочеш, будинок більше часу пустий. Ми з Марком  не маємо часу перебувати тут постійно. У нас дуже шалений ритм. Ми ж ще збираємо  врожай, ще зо два тижні піде, щоб повністю зрізати всі квіти. Потім  будемо  сушити і збирати насіння для  весняного посіву. Ми зараз працюємо як звичайні садівники, квіти відчувають нас і віддають магічні сили з радістю. – розповідаю брату про роботи в розсаднику, і спостерігаю за ним, його аж розпирає від новин,– а в тебе є якісь гарні новини? І чому ти  не ночуєш в себе вдома? 

–Я не можу там  ночувати. Мені все нагадує Хелену, хочу спалити цей будинок. А як нагадую, що її брат вбив Мію, то готовий роздерти себе. Я загнав  себе  в глухий кут, дав Хелені силу Богів, а вона  скористалася нею на свій розсуд, а забрати назад її не можу. Бо з дурості дав їй клятву,– та ні, вони геть показилися із своїми клятвами, слухаю брата і хочу сваритися, ледве стримуюся.

–Брате, я не хочу тебе  повчати, бо проти тебе я мала дитина, але навіщо давати ці клятви? Чому скільки проблем  через них? – можна ж трохи думати головою, я серджуся.

– Соля, клятви і угоди є частиною роботи Бога. Ти ще багато чого не знаєш. Тобі треба вступити в магічну академію. Кожна клятва дана  від чистого серця очищує душу, збільшує магію. Магічна угода з Богом дає шанс  на вічне життя.– він розповідає, а  я й справді розумію, що мені не вистачає знань. Кажучи правду, я повний нуль в магічних знаннях, я  самоучка, і це не похвала, а скоріш констатація факту.

– Я це розумію Арх. То що там  за гарні новини? 

– Я скористався підказкою твоєї мами, і в мене вийшло довести магічну угоду до логічного завершення. Мія справді могла бачити  на десятки тисяч років наперед. А все що стосується її іринимів, вона передбачила до найменшої деталі, – ох, братець заінтригував.

– Ти брате або розповідай, або я тебе почну бити. Не тягни інтригу. Марку ходи до нас, тут Арх збирається нам розповісти щось цікавеньке.

Марк приносить нам  каву, сідає поруч на дивані. Обіймає, як  мені подобаються його обійми.

– То які новини ти приніс нам Арх? – запитує Марк, притягує  мене ближче, цілує в  скроню.

– Ти вже знаєш Соля, що існує чотири сорти іринимів. Бурштинові  ростуть в Заграні, діамантові ростуть  в Серебрії, смарагдові в Іринимі та  у Міжсвітті, сапфірові у  Позасвітті. Так  от я несу відповідальність за ці світи, окрім Заграні – у вас  керує батько (Творець). Та для Мії всі ці квіти – частина її душі, і вона дуже переймалася всіма світами де вони ростуть. За  місяць до її загибелі ми сиділи тут в будинку, я тоді деякий час жив  у неї. Та що я вам розповідаю, я ж можу показати свої спогади, а  ви зможете побачити як  виглядала Мія.

Холод пробіг по спині, я зараз вперше побачу маму. Марк відчув моє хвилювання, і ще крепче обійняв.

“В кімнаті я  бачу дівчину, яка порається біля столу. Подає каву Арху, його не бачу, бо це ж його спогади. Вона посміхається, і я  справді схожа на неї, ми одне обличчя. Я трішки вища за неї, а врешті  немає відмінностей. Я розглядаю кожну її рису, серце відбиває шалений ритм, якби я  хотіла її зараз обійняти.

Мама сідає навпроти Арха, простягає йому аркуш, на ньому щось написано.

– Арху, маю до тебе  прохання. Хочу, щоб ти дещо взяв  під свій особистий контроль, – звертається мама до Арха.

– Мія, ти мене дивуєш останнім часом. Але якщо ти мене просиш, то обіцяю виконати, – чуємо голос Арха.