26. Все таємне рано чи пізно стає явним

Насолодившись один одним ми вирішили братися за справу.

Спустилися на терасу, де за столиком сиділи мої друзі. Вони відразу побачили наші браслети.

Дона з Ерою спершу переглянулися, та не витримали навіть хвилину і кинулися мене обіймати. Хлопці вітали Марка. 

• Нарешті, ми вже й не знали як вам допомогти, скільки мучити один одного, - Грей як найстарший, почав нас спочатку журити, - з першого погляду на вас було видно, що ви по вуха закохані, та мабуть ви мали пройти через ці випробування. Вітаємо вас, будьте щасливі.

• Ваша темність, цих мук могло не бути, якби я слухав своє серце, а не чекав примарних браслетів. Я ніколи собі не пробачу, як повівся з Солею в горах, - Марк повернувся до мене, став на коліно - Соля, я не гидував тобою, я ненавидів себе того дня. Коли ми прокинулися, я сподівався, що у нас з'являться браслети, але їх не було. Виходить, що я отримав клятву марно. Хотів втекти від тебе. Та коли я побачив, як ти збираєшся на полі зорі, я раптово зрадів, що ти мені дала цю довбану клятву. Твоє "ні" було як відро крижаної води на голову. Звичайна захожанка послала мене до дідька в пекло.

• О, я бачила твій погляд, повний обурення і злості, Марку встань з колін, я хочу почути твою версію. Мені навіть цікаво, і думаю всім присутнім, - я розсміялася, потягнула Марка до себе на диван, він ніжно поцілував мене в зап'ястя і сів розповідати свою версію.

• Я не спав цілу ніч, пішов до будиночку. Тебе там не було, підняв охорону на твої пошуки. Виявилося, що ніхто не зміг увійти на територію розсаднику, так ніби невидима грань відгородила його від усіх. Я наказав Стахію викликати тебе в резиденцію, хотів вибачитися. Брешу, не хотів. Хотів побачити тебе, доторкнутися хоч один раз. Ти не прийшла, своєю запискою відправила нас дуже далеко. Коли наступного ранку ти з'явилася в розсаднику, і заявила, що  Загрань твій дім, я вирішив, що в агенції мене надурили. І відправив туди спеців , щоб все перевірили. Вони нічого не знайшли, окрім того, що Оскар висунув звинувачення нам у твоєму вбивстві. Так Оскар? - Марк тримав мене за руку, і очікує від Оскара підтвердження.

• Так Ваша Велична Темність. Бо я напередодні не зміг додзвонитися до Соломії, вона ніби скрізь землю провалився, - Оскар озвучує Марку,те що я знаю.

• Ти ж знаєш, що це неможливо. Ми відключили планер Соломії від агенції, - Марк так впевнено говорить, та я вже починаю сміятися і він піднімає брову.

• Ваша Велична Темність, я обійшов захист Темної резиденції і напряму спілкувався з Соломією, іі Величною Світлістю, - я думала, що Марка неможливо здивувати, та слова Оскара викликали в нього інтерес.

• Обов'язково повідаєш мені, як ти це зробив. Пізніше. Ми шукали як ти могла покинути резиденцію, і викликали на допит Еру. Та не очікували такої реакції, бо тиха і спокійна Ера раптом стала на твій захист, точно як Оскар. Ми вирішили, що це якась змова проти корони. Бо коли в резиденції з'явився голова вищого магічного суду,  я справді подумав, що ти накоїла щось дуже серйозне. Я пам'ятаю твій кожен крок і погляд того дня. Ти йшла наче королева, в твоїм погляді читалося скільки гідності і рішучості, що всі в залі замовкли і розступалися перед тобою. Я спостерігав за цим дійством наче в театрі, до тієї миті, коли ти не назвала своє ім'я і ім'я своїх батьків. Це було як грім серед ясного неба. - Марк зупинився, притягнув мене ближче до себе, обійняв за талію, зарився у волосся, - ти перевернула моє життя з ніг на голову. Та я знаю одне - я без тебе не можу жити, ні дня, ні хвилини.

• Все досить на сьогодні, - зупинила я Маркові муки, бо відчуваю, що йому важко дається правда., - пора повертатися у теперішній час. В тебе ще не раз буде можливість розповісти мені все, так як і я розповім тобі свою версію.

Мені цікаво почути, як жив ці всі дні Марк, але тут багато інтимних подробиць, і я не хочу, щоб всі знали про них, навіть якщо і здогадувалися про наші відносини. Я за своїм щастям, зовсім забула запитати Прошів, як вони пережили суд над вбивцею батьків, я бачила вчора як важко Дона перенесла правду. На столі з'явилася кава та млинці з сиром, я  тягнуся за чашкою.

 Роблю кілька ковтків, перед моїми очима раптом з'являється картинка з поля іринимів. Наче мене тримають за руки, а наді мною навис убивця. Я не вириваюся, бо знаю, що це неможливо. В його очах моя смерть, він чекає, що я почну благати про помилування. Ні, ти будеш молити для себе смерть, та вона не прийде. А коли ти зустрінеш ту, яка стане для тебе сенсом твого життя - вона довідається про твої гріхи і накличе на себе магічну смерть. Ти зрозумієш, що нічого немає ціннішого ніж кохання, не потрібна влада і багатства, якщо їх немає з ким ділити. Ти благатимеш про смерть, так саме, як очікуєш зараз моє благання про помилування.

• Соля, що сталося? - Марк трусив мене за плечі, і майже кричав.

• Я бачила смерть мами. І тепер я знаю де одну деталь. Він зустрів свою істинну, та скоро її втратить. Вона дізнається, що він вбивця. Він сам мене знайде. - я вимовляю дуже тихо, та всі почули.

• Так, ти від мене ні на крок. Я сам йому голову відірву, - Марк прокричав.

• Не кричи, я не глуха. Якби все було так просто, то він би вже давно помер. - так і нічого не обговорили, але я маю дещо перевірити, тому маю покинути всіх. - вибачте мене, маю невідкладну справу.

Я хотіла тихо зникнути ,  та мій Марк здогадався. І ми переміщаємося разом в будинок мами, бо він не відпускає мою руку ні на мить. Я риюся в своєму рюкзаку, і витягую звідти дві золоті скриньки. Вони сяють від одного мого доторку. Кладу їх на стіл.

• Вони, що весь час були в тебе? -  Марк не може в це повірити.

• Так, одну я знайшла в перший день роботи в теплиці, другу в ангарі.