24. Світлограй

Нічого не лишилося як замурувати своє серце, інакше можна померти від болю.

І я знову читаю батькові листи, навіть забуваюся, що його давно немає в живих.

Він так близько, і його поради такі дієві. Здається, що він пише мені з дому, а я на заробітках.

Так хотілося в Польщі, щоб хтось із рідних написав повідомлення чи зателефонував, так як моїм дівчатам, з якими працювала. Та цього не було. 

Все досить нити. Ще від нещасного кохання ніхто не помер, і я переживу.

Сьогодні засідання суду над убивцею батьків Прошів.

Зараз ми всі летимо до столиці, щоб здійснити правосуддя.

Та в мене дуже погане передчуття, я не можу знайти цьому пояснення. 

Перед очима крутиться картинка обвалу будинку в якому я жила, і це не до добра.

" Дядечку, - звертаюся подумки до найріднішого, - у мене погані передчуття, щодо сьогоднішнього суду. Може я себе накручую, та все ж таки, там буде багато народу. Не хочу, щоб суд справедливості, перетворився на бійню."

• Я очікував від тебе якраз це послання, - дядечко з'явився в кабінеті, - у тебе посилюється рівень магії, починаєш передбачати події, як твоя мама.

• Не сильно я передбачаю, лише відчуваю небезпеку. То я не помилилася? - і з кожним моїм словом, це відчуття зростає.

• Не помилилася,  ти ж розумієш, що ніхто не хоче так просто залишитися без магії. Вони звикли за тисячоліття  до безкарності. І так просто не збираються відступати. Тому сьогодні тебе хочуть вбити.

Дядечко каже це, я завмираю від почутого.  Я очікувала, що мені чинитимуть опір, але щоб вбивати мене - це вже занадто. 

• І що мені робити? - питаю, бо мені потрібна порада.

• Тобі нічого, бо твій Марк вже все зробив, - дядечко дивиться з під брів і хитро посміхається.

• Він не мій, - відразу заперечую, цей вислів мене дратує.

• Ой, Соля, ти собі сама не віриш. Він твій.

• Не буду зараз вам щось інше доводити. Краще скажіть, що він зробив? - хоч би що він не зробив, він не мій.

• Через три хвилини він тобі все сам розкаже. Ти така смішна. Залишаю вас наодинці. - сказав і зник, я ж вся на нервах.

Виходжу з кабінету на терасу, знову мої плани летять під три чорти. Та що ж таке? Я наче лечу на швидкості і не бачу перед собою дороги.

І ось здається, що вже все налагодилося, та за поворотом знову немає зупинки і я продовжую летіти далі.

А я хочу звичайного жіночого щастя, так зморилася бути сильною.

• Соля, - я чую його голос за плечима, видихаю, знову мої муки починаються.

• Що Марку? - повертаюся до нього обличчям і відразу потопаю в його очах.

• Я трішки відкоригував місце засідання суду, з технічних причин, - він також дивиться в мої очі, і не відводить погляду ні на секунду.

• А що сталося? - невже не розкаже, що мене хочуть вбити, але чому?

• В приміщенні суду аварія, тому засідання відбудеться в Темній резиденції. З обмеженою кількістю присутніх. Вибач, що не встиг попередити завчасно, - він підходить ближче, майже впритул. - будеш летіти разом з Прошами? Чи переміщатися зі мною?

• В мене є інший спосіб переміщення. Набагато простіший, - я б хотіла посміхнутися, та не можу бо відчуття страху не покидає мене.

Марк відчув, що я налякана. Його очі стають темнішими ночі, навколо нас стало темно як вночі.

Навіть вітер став нечутним,  і стихли усі звуки навколо,  тільки чути як б'ється моє серце. 

• Ану дихай спокійно і повільно, тобі нічого не загрожує. Я завжди забуваю чия ти донька, вже уявила собі страшну картинку. Не бійся, я буду поруч.

І що він робить? Він бере і цілує мене у скроню, звичайний дружній цілунок. Мене мурашить від його одного дотику, закриваю очі і стараюся зменшити гуркіт свого серця.  

І на моє здивування, він не накидається на мене з своїми цілунками, а просто пригортає до себе, і чекає коли я стану спокійніша.

• Ось так, дихай повільно. Тебе ніхто не образить, тим більше нічого не заподіє, бо їм прийдеться мати справу зі мною, -  Марк тихо шепоче, а я вперше відчуваю себе захищеною, і від мене нічого не вимагають взамін. Чи не обманююсь?

• Дякую, скільки в мене часу? - запитую у Марка, повністю опанувавши свої емоції і відчуття.

• До години,  не більше. То що в тебе за новий спосіб переміщення? - відхиляється від мене, і знову дивиться в мої очі.

• Тобі сподобається, - вже й сама посміхнулася, страх відступив, - пішли всередину покажу.

Ми повернулися в кабінет і Марка зацікавила проекція мого міста, яка висіла над столом.

Це був макет сестрів Кларк, той що Оскар назвав найкращим. І це дійсно так. 

Мініатюрна версія міста була ідеальна.

• Соломія, це якесь дивне місто, в нас таких немає. Ти можеш мені трохи більше про нього розповісти - Марк розглядав з такою цікавістю, що я вирішила йому розкрити деталі мого задуму і концепцію міста.

• Якщо тобі цікаво. То ж місту я дам назву - Світлограй. Це буде Еко-Поліс Майбутнього. Світлограй — це місто, де технології та природа співіснують у повній гармонії, створюючи ідеальне середовище для життя, роботи та відпочинку. Кожен сектор еволюціонує, інтегруючи інновації,  - я торкаюся рукою до проекції, щоб вона трохи збільшилася і можна було краще видно всі сектори , і над кожним сектором з'являється короткий опис функцій і наповнення. Я бачу як змінюється обличчя Марка, коли він читає пояснення до кожного сектору.

​

​"Сектор 1: Курортна Зона - "Едем на Воді"

Розташування: Навколо кришталево чистого озера, води якого в будь-яку пору року теплі, мають цілющу дію.