21. Сім'я

Що таке цетраль?

Я відхиляюся від нього, щоб запитати що таке цетраль, і бачу що ми вже не в ресторані.

Ми серед хмар, я оглядаюся навколо. Над головою скляний дах, над яким пролітають хмари. Під ногами пухнастий килим, ми стоїмо біля великого ліжка. І я знаю, що буде далі.

Та мене це не зупиняє, а навпаки я хочу цього.

• Вибач, я не можу більше чекати. Прогулянка буде пізніше, - каже Марк мені на вухо, торкається вустами до обличчя.

І я не можу більше чекати, мої руки в нього під сорочкою, і я не зупиняюся і не стидаюся своїх відчуттів . Ми падаємо на ліжко, не знаю де подівся наш одяг, бо я вже відчуваю його гаряче тіло і пристрасне дихання. Нехай буде що буде, зараз я там де хотіла бути. Я готова за кожен його дотик, за кожен поцілунок віддати все,  що маю. Мене накриває з головою хвиля пристрасті, я в раю.

• Скільки можна спати, - чую біля вуха голос Марка, перевертаюся на плечі ( бо я люблю спати обличчям в подушку), - десята  ранку, а ти все спиш і спиш.

• Я сплю може дві години, не більше. Хтось не давав мені заснути, ти не знаєш, хто це був?, - сміюся з нього.

• Це було життєво важливо. І як для мене так і для тебе. Соля прокидайся, пора повертатися до всіх.

• А можна вихідний день мати ? - я знову зариваюся в подушку.

• В нас немає вихідних, робота така. - цілує плече.

• Ага, двадцять чотири на сім. Без перерви і вихідних., - я насолоджуюся кожним його дотиком, та вже знаю, що через хвилину він знову стане холодним і чужим.

• Ходи, сніданок готовий.

Я поспіхом йду у душ, закутуюся в його халат. Вигляд як у малої дитини, що натягнула на себе одяг в два рази більше. 

Цетраль,  місце де ми зараз, величезні апартаменти на останньому поверсі будинку . З вікон я бачу дахи інших будинків, які набагато нижчі.

Сніданок накритий у вітальні з виглядом на Чарію. 

Марк вже одягнутий і на низькому старті. Він поспішає, я це відчуваю. 

• Соля, сідай. В нас на сніданок салат і яєшня. Кава буде через хвилину. - він сідає навпроти і їсть.

• Я чекаю на каву. Не хочу їсти. Я не виспалася, - бурчу у відповідь.

• Можеш спати хоч цілий день. Я накажу, щоб тобі доставили одяг.

• Навіщо?

• Я хочу, щоб ти залишилася тут. Все рівно вже всі зрозуміли, що ти зі мною. Немає причин ховатися.

• Ти так думаєш?

• Погортай новини, заглянь в Інстаґрань. Там сотні наших фотографій. Як ми обіймаємось на набережній, як танцюємо в нічному клубі.

• І що від того? Я знаю, що нас фотографували.

• Тепер для всіх ти моя,  ніхто не посміє навіть наблизитися до тебе.

• Я бачу ти все прорахував.

• Я завжди все прораховую. Не ображайся, так буде краще.

• Кому буде краще?

• Всім. І тобі в тому числі. Ти не зможеш без мене. Я це знаю. І ти це знаєш. Ми збудуємо місто, яке ти хочеш. Якщо є ще якісь ідеї, я готовий їх всі втілити. Маю лише одне прохання.

• Яке?

• Зроби, щоб квіти зацвіли. І я кину до твоїх ніг всю Загрань.

• Який ти щедрий, аж сама собі заздрю. Даруєш мені те, що й так належить мені. Навіщо ти так зі мною, Марку?

• Як? Соломія,  я роблю все,  щоб ти відчувала себе в безпеці. Щоб тебе ніхто не образив. Виконую кожну твою забаганку. Хіба цього мало?

• Марку, я віддала тобі частину своєї душі. Ти отримав силу Бога. Ти ж цього хотів? Ви ж усі шукали мамин браслет саме для цього.  Щоб отримати її силу,  а не заради справедливості. Чи ти думаєш, що я нічого не розумію?

• Так, останні тисячі років, всі шукали ці браслети. Із ними відкриваються такі горизонти, що аж дух перехоплює.

• Значить Лео сказав правду. Ок. Силу ти отримав. Тепер ти маєш видати мені вбивць моєї мами. Шукай. Це єдине, що я хочу від тебе.

• От навіщо шукати, тих кого давно немає. Соля, що було те було. Забудь і живи далі.

• Ніколи цього не буде.

• Ти що справді хочеш позбавити магії їхніх нащадків?

• Це моє право.

• Я не дозволю тобі цього зробити.

• Вбєш мене,  як мою маму ?

• Що ти верзеш?  Ти мені потрібна. Я ж для тебе все роблю, а ти цього не ціниш. Що ж за кара така,  де ти взялася на мою голову?

• Ми з тобою дуже різні Марку,  в нас немає майбутнього. Якби мені не було боляче,  я маю це прийняти. Так сталося, що я тебе кохаю,  лину до тебе і готова віддати тобі всю себе. Але тобі це не потрібно. Влада і гроші, ось що ти цінуєш найбільше. Настане той момент, коли ти будеш мати необмежену владу і дуже багато грошей та тобі не буде з ким це розділити, ти будеш сам. Не шукай зустрічі більше зі мною. Не клич, бо я не прийду.  Знайди  вбивць і я покину Загрань назавжди. Я віддам тобі корону. Скасую всі батькові накази . Живи і радуйся. Прощай.

Я горю, вогонь проривається через шкіру. І все що я можу зараз це перенестися на озеро, щоб загасити жар на душі і в серці. Я знала, що так буде. І все рівно піддалася своїм бажанням. 

Озеро зустрічає мене і приймає у свої теплі води, дарує спокій і ласку. Ось і розставлені всі крапки над і, його цікавить абсолютна влада, а я хочу вічного кохання. 

Мені немає місця в його житті, і в Заграні. Всі ці мої бажання зробити цей світ кращим, щирим - не вартують копійки. 

Я все ще сподіваюся допомогти своїм друзям домогтися справедливості, якщо винуватців доставлять в суд. Та це виглядає не реально. 

• Ти довго будеш оплакувати своє нещасне кохання? - чую в голові голос дядечка.