16. Жага справедливості

Отямилася в шпиталі на стадіоні, біля мене сиділа Ера. 

Почуваюся паршиво, сил немає. Це  що ж я таке виробила, що мене наче танком переїхали.

• Ваша Велична Світлість, ви прокинулися! - Ера кинулася мене обіймати, - я зараз покличу лікаря.

Лікар і Ера були за пару секунд, я навіть не встигла оглянути місце, де я перебуваю, окрім лікарського обладнання і переносних пластикових перегородок між ліжками, які слугували у шпиталі стінами .

• Ваша Велична Світлість, вітаю вас, я лікарка Кая, - до мене наблизилася досить молода і дуже симпатична дівчина в блакитному лікарському костюмі, - як ви себе почуваєте?

• Так ніби мене переїхали, сил майже немає. Ви не скажете чому, я ж нічого такого не робила, щоб втратити сили.

• У вас стався викид сонячної магії, замість адреналіну. Ви мабуть дуже сильно перехвилювалися? - лікарка підійшла до мене, та звично для мене поставила свою руку на чоло, потім взяла за зап'ястя, щоб перевірити пульс.

• Так, боялася, що не встигну врятувати дітей,  - я заспокоїлася, сили можна відновити.

• Ми бачили це в прямому ефірі, і дуже сильно переживали за вас і за дітей. Ваша Велична Світлість, ви зробили неможливе в прямому ефірі. Ми всі плакали, коли дівчинка нарешті опинилася на платформі. Дякую вам за сміливість і готова служити вам довіку, - сказала лікарка і схилила голову.

• Кая, це я маю дякувати вам всім, що відгукнулися на мій заклик і прийшли на допомогу, - я легенько стиснула її руку, даруючи невеличку частинку своєї магії.

• Стійте, ви знову витрачаєте свою магію. Ми усі, хто є в шпиталі і без вашої магії будемо служити вам, бо ви не відвернулися від біди, в яку потрапили лазурці. Якщо чесно, ніхто не сподівався, що правителі так вчинять. Відпочивайте, бо ліків від такого не має, лише спокій і відпочинок.- і вона пішла, вірно зроблено. Бо в шпиталі повно покалічених, яким необхідно допомагати.

• Ваша Велична Світлість, може вам принести поїсти чи попити? - запитала відразу ж Ера.

• Як довго я спала? - не можу зорієнтуватися яка година..

• Майже десять годин.

• І ти весь час тут сиділа?

• Ні, я замінила його Величну Темність дві години тому, він всю ніч був біля вас. Сказав лише, що ви знаєте причину.

Так я знаю, мені потрібен темний маг, щоб відновити свою силу. От блін, чому не має іншого способу, щоб це зробити? Ну і на тім дякую, тобі Ваша Велична Темність. 

• Так, це мені потрібно. А які сьогодні плани в штабі? Що Оскар каже? - запитую, бо розумію, що вже пошуки припиняються,  завдяки магії завали максимально розібрані, тисячі жертв виявлено.

• Сьогодні має бути доповідь про закінчення розслідування, наскільки я розумію, то всіх причетних до трагедії знайшли.- доповіла Ера.

• То що я роблю в шпиталі. Допомагай мені піднятися з ліжка, я маю бути в штабі.

Я не чекаючи Еру сповзаю з ліжка і помалу рухаюся на вихід з імпровізаної палати. Ера підхоплює мене під руку, та вона ще менша за мене і помічниця з неї така собі. 

Коли виходимо у прохід, то бачу повністю переповнений шпиталь покаліченими від обвалу жителями Лазурі. 

Моторошна картина, і я хочу, щоб винні були покарані. І справедливість перемогла. Побачивши що я йду, деякі з постраждалих пробують піднятися, я мушу їх зупинити,бо ми не в тому місці і часі, що потребують поклоніння. 

• Я прошу всіх залишитися на своїх місцях, ми з вами не в тому місці, де діють правила хорошого тону - ми в шпиталі, а ви всі потребуєте лікарської допомоги. Будь ласка залишайтеся на місцях.

Я чую полегшене зітхання, і помалу йду далі, та чую як поранені і покалічені лазурці пошепки промовляють за моєю спиною:

• Нехай береже вас Творець, наша Велична Світлість.

І в моїм серці зростає віра, що я рухаюся у вірному напрямку .

Від шпиталю до штабу йти метрів триста, але кожен пройдений метр, відчувається як сотня. Бідна Ера тримає мене як може, ми вже два рази чуть не впали. Пройдемо десять метрів і зупиняємося. 

Бачу як до нас біжить Марк, і він розлючений.

• Соломія, що ти твориш? Ти маєш перебувати у шпиталі.

• Ваша Велична Темність, я маю бути в штабі. Хочу почути доповідь про закінчення розслідування, - роблю вигляд, що не почула як він звернувся до мене по імені.

Він нічого не відповідає, а бере мене на руки і несе до штабу. Я тримаюся за нього, як же добре. Хочу доторкнуться вустами до його обличчя, стримуюся. Чому він? Чому я обрала його? Холодного і чужого, не здатного на щирість.

Він заносить мене до штабу, і садить на стілець, всі маги зіскакують із своїх стільців і стають струнко. Я махаю до них, щоб вони сідали.

• Ваша Велична Світлість, ми зібралися послухати результати розслідування трагедії в Лазурі, - почав Марк, - Касіо ти готовий доповісти?

• Так, розслідування завершено, - відповідає керівник таємної спецслужби, та чомусь мені здається, що все не так просто.

• Доповідай по суті, дрібниці можеш упускати. Бачиш її Величній Світлості не здоровиться , - підганяє його Марк.

• Добре. Розслідування встановило усіх причетних до аварії на шахті, що призвела до обвалу міста. Власники шахти в обхід заборони пробивати по під містом, зробили все навпаки. Бо під містом найбільші поклади лазуриту, та порода сипуча і в найглибшій із шахт обвалилася, і спочатку утворила не велике провалля в центрі міста. На це закрила очі місцева влада, сперши на проблеми з каналізаційною мережею. За тиждень обвалилася ще одна шахта, місцеве населення почало бити на сполох, та знову все зам'яли. І на другий день шахти почали обвалюватися одна за одною, що і  спричинило жахливу трагедію. - доповів Касіо,  не назвавши жодного імені, обійшов все стороною і мені почало не подобатися .