14. Правителька

Я ще кілька разів підряд перечитувала листа, мені було дуже боляче від прочитаного, але я наче шукала в листі таємне послання. 

Мені весь час здавалося, що лист має таємницю, яку треба розгадати.

Я перебралася в спальню, сон не йшов. Моє серце від болю втрати пекло і горіло. Наче цей клинок запхали в мене. 

В спальні з'явився дядечко, присів на ліжко, взяв мою руку. 

• Чому ти її не врятував? Ти ж Всевишній, ти можеш все, - я дорікала йому, і плакала навзрид, - чому моя мама мала померти?

• Пробач мені, я не встиг її врятувати. І навіть Бога можна вбити, якщо знаєш як. - мені знову здається, що він не договорює, його слова не зовсім щирі.

• Мені здається, що ти мені брешеш. Ти - Творець, Всевишній і не зміг врятувати свою сестру, що ти замовчуєш?

• Від тебе нічого не приховаєш. Твоя мама сховала свою душу в заручиновий браслет, бо сили її були не рівні проти убивць. Її душа досі в Заграні, тому я не зміг її врятувати, бо я застав тільки мертве тіло . Та браслет знайти ніхто не зміг,  і я в тому числі.

• Якщо я знайду браслет, ти зможеш повернути їй життя? - я перестала плакати, та навострила вуха.

• У нас з'явиться надія на це. Душа скоріш за все заснула, я б спробував її розбудити.

• Чому все крутиться навколо цих браслетів? Їх всі шукають.

• Хто знайде, зможе привласнити силу твоєї мами. І вічність.

• То чому маючи таку силу, вона дозволила себе вбити?

• Якби вона вибрала себе, то загинула б ти. Мія обрала тебе.

• А хто вбивця? Його зловили?

• Ні, вбивць не спіймали.

• Ти хочеш сказати, що вбивць було кілька?

• Троє, їх було троє. Двох тримали Мію магічними путами, а третій загнав магічний клинок в серце.

• Якийсь абсурд. Ти нічого не зміг зробити. Ніби всі чекали на мене. В тих квіти не ростуть, а вони замість того, щоб шукати причину, шукають садівників. Ти не зміг знайти браслети, і опустив руки.Таке враження в мене склалося. Вибач, що таке тобі кажу.

• Бо воно так і є. Мабуть твоя доля - виправити наші помилки. Ти - правительки Заграні. В твоїх руках доля всього світу Заграні, і скоро ти це зрозумієш. Та сьогодні тобі пора відпочивати. Спи.

Чому мене всі хочуть приспати? 

Перше питання з яким я прокинулася. 

Мене чекав ранок у статусі правительки Заграні. 

Я вже хотіла встати з ліжка, як у спальню несміливо увійшла дівчина в уніформі.

Вона побачила  що я вже несплю, зігнулася у поклоні та привіталася:

• Доброго ранку, Ваша Велична Світлість. Я Дона, ваша особиста покоївка.

• Доброго ранку, Дона. І що я маю робити? З чого має починатися мій ранок?

• Я допоможу вам прийняти ванну, підберу вам одяг, зроблю макіяж та зачіску .- майже нечутно сказала Дона.

• Гаразд. Допомагай, - я кажу, і сама не вірю своїм словам, маю починати королівське життя. Ні, я не вірю, що це все зі мною.

Та мені подобається як мене Дона купає як малу дитину, як розчісує моє волосся, як втирає в шкіру ароматні олії, масажує розпарену у воді шкіру. Висушує магією, підбирає одяг, робить укладку та наносить ідеальний макіяж.

Супроводжує мене у велику вітальню, з виглядом на озеро, для сніданку. Де мене вже чекає сніданок, я снідаю в тиші і роздумах.

У мене не складається картинка, я не знаю, що мені далі робити.

Я відчуваю себе не в своїй тарілці.

Я повертаюся в кабінет батька, буду читати листи. Він же мав мені все розповісти.

В дверях знову з'являється Дона, вона також не знає як себе поводити.

• Що сталося? - запитую сама.

• Ваша Велична Світлість, прибув ваш повірений.- шепоче собі під ніс.

• Клич його сюди, він мені потрібний, - от він нехай мені розказує, що мені робити.

Через кілька хвилин в кабінет увійшов Врен, спокійний та впевнений, мені б його впевненість.

Ввічливо схиливши голову, привітався зі мною і я запросила йому присісти до столу навпроти мене. 

• Ваша Велична Світлість,  пропоную обговорити ваші подальші кроки, - запропонував Врен.

• Було б непогано, - бо я взагалі не знаю, що маю робити в своїй новій якості, але це я не озвучую.

• Перше, що вам потрібно, це найняти собі помічників або секретарів. Вони б займалися вашим графіком, контролювали пошту, виконували ваші доручення.  Я можу допомогти, якщо у вас немає нікого на прикметі, - Врен пропонує досить нормальні речі, я вже знаю, що далі зроблю.

• В мене є на прикметі такі помічники. Ви зачекайте мене тут,  я зараз повернуся.

Я залишила в маминім  будинку планер,  тому вийшовши з кабінету відразу перемістилася до будинку, взяла планер і назад. 

Повернулася в кабінет з планером, Верн здивувався та нічого не сказав. 

У мене на планері більше десятка повідомлень від Оскара. 

Я набираю його, Верн не бачить, що я роблю. 

Оскар відразу вмикається:

• Я, вітаю вас, Ваша Велична Світлість.

• І я тебе вітаю, Оскаре.

І тут Верн змінився в обличчі, він хотів заглянути в планер. 

• Ваша срібність, що з вами? - навсяк випадок перепитую  його.

• Можна мені глянути на вашого співрозмовника?, - дуже тихо питає.

В мене немає секретів і я повертаю планер до нього, і відразу чую крики:

• Діду?

• Оскар?

Тепер я дивлюся на Верна і чекаю пояснення 

• Ваша Велична Світлість, це мій онук, не путній. - він не вірить в свого онука.

• Чому ви так вирішили?