12. Коронація

Я не зрозуміла відразу, що суддя звертався до мене. 

Та коли він знову назвав мене Її Велична Світлість, я з подивом дивлюся. Суддя посміхнувся, стукнув молотком по столі, промовив:

• Справа номер сорок п'ять закрита. Правонаступницею Володаря Заграні, нині покійного, його Величної Темності Іяна Марка О'Ґрань визнано його доньку Соломію Іян О'Ґрань. З цього часу в Заграні вступає в силу Закон про баланс світла і темряви. Всі подальші розпорядження, укази, закони будуть чинні лише при наявності двох підписів і печаток - його Величної Темності Маркіяна Лео О'Ґрань та її Величної Світлості Соломії Іян О'Ґрань. Рішення оскарженню не підлягає, воля Володаря Заграні запечатана Всевишнім Творцем. Засідання суду закрито.

Ущипніть мене, я сплю. 

Дядечку, ти що не міг мене попередити?

Подивися на мене, яка з мене Велична Світлість?

Мене з оцепініння вивів голос судді.

• Ваша Велична Світлість, зі мною прибув ваш повірений, дозвольте мені представити його.

• Дозволяю, - кажу я, а сама поглядаю на присутніх. Вони не дуже здивувавалися такій об'яві, значить освідомлені про цей Закон, та вони не очікували, що це буду я, це читається в їхніх обличчях.

До нас підійшов маг, на вигляд йому десь під сімдесят років, срібна сивина, сірі очі, живий погляд. 

Його магія срібна, чиста наче джерельна вода. Харизма аж зашкалює.  Він подобається мені з першого погляду. 

Я читаю в його погляді повагу і довіру. 

• Ваша Велична Світлість, дозвольте представити вам його срібність мага Врена Родіра.

Маг робить перед мною ввічливий уклін головою, і включається в розмову:

• Я щасливий вітати вас Ваша Велична Світлість, радію всім серцем, що дожив до цього дня.

• Будемо сподіватися, що ваша радість не затьмариться з часом, - я не знаю, що йому відповісти.

Дядечку, що мені далі робити?

Ти навіщо мене так підставив?

Мене огортає сонячне сяйво, і коли воно спадає я опиняюся у великому кабінеті, за столом сидить дядечко. 

• Чого ти так обурюєшся? Я хотів зробити тобі сюрприз, - він розпливається у посмішці.

• Подивіться на мене, хіба я схожа на королеву? Я схожа на задрипанку. - я навіть хочу плакати, хіба можна так .

• Ти справжня королева, а твій одяг ми зараз змінимо. Зрозумій, королева це не одяг. Королева - це вміння подавати себе. Навіть у комбінезоні ти трималася як королева, у тебе це в крові.

Він встає з-за столу і підходить до мене,  клацає пальцем і сміється. Перед мною з'являється дзеркало і я бачу, що вже на мені не комбінезон. 

Я одягнута в стильний діловий костюм жовтого кольору, під яким шовковий топ молочного кольору і такого ж кольору туфлі - лодочки.

На вухах золоті сережки з бурштином, на шиї ланцюжок з підвіскою з бурштину.

Дядечко простягує мені перстень з бурштином, він масивний, я одягаю його на середній палець правої руки. 

На лівій руці на вказівному та середньому пальцях у мене золоті каблучки .

Волосся моє аж виблискує, розсипалося хвилею по плечах, я виглядаю природно і водночас стильно.

• Так тобі подобається? - пригортає мене, його тепло проникає у моє серце.

• Так, - тихо відповідаю.

• Такою ти предстанеш після коронації, я дуже хочу, щоб цих магів трохи покоробило. Щоб вони бачили коронацію захожанки. Тим більше, що вони очікували побачити світлого мага, а ніяк не магиню.

• Чому очікували?

• Ми з твоїм батьком постаралися сплутати карти. На те були причини. Та все по черзі. Повертайся в тронний зал, тебе чекає коронація, а я подивлюся виставу. Весь у передчутті . Біжи.

Після його слів я повернулася до місця знайомства зі своїм повіреним.

Суддя шукає поглядом його Величну Темність, а той радиться біля вікна із Стахієм і ще одним темним магом, молодим і привабливим. Вони відчули, що ми на них дивимося і направилися в наш бік. 

• Ваша Велична Темність, потрібно виконати останню процедуру поділу влади, - звернувся суддя до Марка.

• Так, я це знаю. Але ж вигляд у майбутньої правительки трохи не відповідає установленому порядку і дрес-коду. Може вартує прийняти душ і переодягнутися - він не просить, а наказує мені . Ну що ж дядечку, ти все вірно зробив.

• Ми не можемо перервати запущений процес, ви ж знаєте це ваша Велична Темність, - суддя наголошує на словах " не можемо перервати" і мені це подобається, я єхидно посміхаюся до його Величної Темності, якби могла то зареготала б вголос.

• Добре, - промовляє через зуби Марк і подає мені свою руку, - ваша Велична Світлість, прошу вас пройти зі мною до трону.

Я кладу свою руку на його лікоть і ми рухаємося до трону, я відчуваю його магію, яка просто збісилася і старається пробитися до мене, він же щосили намагається її стримати. Допомагає мені присісти на світлий трон, сам присідає на темний трон. Не дивиться на мене і нічого не говорить, злість їсть його зсередини. 

Над нами починає світитися скляна стеля, потім наче тане і ми бачимо небо, водночас на ньому світять зорі і сонце. Зорі починають опускатися до нас, сонячні промені їх нанизують на себе, і зіркові коралі на сонячних нитках сплітаються у візерунки. Зоряні візерунки сплітаються навколо нас, і я вже не бачу нічого, тільки відчуваю себе оновленою і сильною. Мене наповнює сонячна магія, а темрява ночі вкриває мене від усіх. Скільки часу пройшло і не знаю, та коли магія нас наповнила, все розвіялось як туман - я відчула на голові корону.

Першим я бачу його очі, і вони вражені від побаченого. Чому я так думаю? Бо в нього припіднялися брови від здивування. Та дідько з ним, я повертаю голову до присутніх в тронній залі.

Тиша, здається що ніхто не дихає. Мій повірений стає на одне коліно,  за ним це робить суддя і всі присутні на коронації.