7. Нові таємниці

• То як ти розбила магію її срібності? - Стахій нервував, це було видно не озброєним оком.

• Ви мене запитуєте? Я навіть не бачила як вона впала. Оглянулася на крик, а вона лежить пластом на землі. - ну не могла ж моя захисна промовка розбити магію, та ні таке я йому точно не скажу, тому я зараз буду посилатися на договір, - чи може ви забули за два дні, що в мене магічна угода з Темною резиденцією, і мене захищає її магія?

• Я нічого не забув. Темна резиденція захищає, але не розбиває магію. Все що могло бути від нападу на тебе, це падіння на землю і відчуття болю. Вона ж не вбити тебе намагалася, а лише приструнити, так як завжди ми робимо, коли захожани нас не слухають, - він сказав це вголос, і лише потім зрозумів, що бовкнув зайве, і вмить почав переводити розмову в іншу сторону, -  ти можеш піти відпочити, на сьогодні досить працювати.

• Я почула, не треба переводити розмову в іншу сторону. Я знаю, що такі як я тут ніхто. Але мені не дуже хочеться бути дівчинкою для биття. Я прошу вас обмежити доступ сторонніх осіб до теплиці. Це можна зробити? - він має знати, що я все розумію і аналізую, - вам потрібні рослини, а мені спокій.

• Ти прониклива Соломія, я стараюся це зробити. Ми вже заборонили прохід до теплиці всім працівникам резиденції, гості попереджені, що вхід на територію розсаднику лише з дозволу його Величної Темності та бачу деякі гості нехтують правилами. Все владнаємо, ти тільки третій день тут. Побачиш, все буде добре, - він говорив впевнено, та в мене немає такої впевненості.

• Поживемо - побачимо. Я піду в мене на сьогодні ще є робота.

• Може відпочинь, ти встигаєш.

Та я вже не слухала, бо встала і пішла через поле в ангар. Ні, на полі і все зробила, що планувала. Завтра можна розкручувати крапельний полив і готуватися до висаджування розсади, яка за графіком має зійти за два дні. 

Я залишила в ангарі трохи бруду від культиватора, маю підмести і винести на поле землю, що начіплялася на фрези. Люблю, щоб після закінчення роботи, все було почищено і складено на місце.

За півгодини справилася, і вирішила оглянути сам склад-ангар. Тут багато інструментів для роботи, складено крапельний полив, добриво для підживлення і це чудо техніки.

В планері вказано що це магрік. Йому підходить така назва. Магрік стояв весь в пилюці після роботи на полі, і я хочу його помити. На вулиці є кран, до якого підключають крапельний полив, думаю, що там можна і помити це мале чудо. Смартик чи магрік? Магрік мені подобається, буду називати його так.

Знаходжу рідке мило і ганчірку, виганяю на вулицю магріка і отримую задоволення від миття. Мені здається, що магріку також подобається цей процес. Пилюка і торішній бруд змивається і я бачу зелений колір його корпусу. Такий красунчик, полірую його, і він виблискує на сонці.

• Ну що, задоволений? - запитую його, ніби він живий.

• Так, - відповідь лунає з під корпусу, і я чуть не кричу з переляку, - мене давно не мили.

• Ти , що живий? -  запитую, правда не розумію кого, обходжу з усіх сторін.

• В якомусь сенсі, так. Я Магрік, а ти хто? - зі мною знайомиться машина?

• Я Соломія, - відповідаю, сама собі не вірю, що розмовляю з машиною.

• Отже дочекався, - каже машина, я мовчу, і магрік продовжує, - тебе довго не було, думав, що не дочекаюсь.

• Я не розумію про що ти говориш, можеш пояснити? - боюся, що в мене глюки, може я перегрілася  на сонці.

• Нарешті все зійшлося в одному місці. Для тебе є посилка з минулого, я поштар. - магрік загудів і від'їхав в бік, а на місці де він стояв залишилася лежати така ж скарбничка, яку я знайшла в підсобці.

• І що мені з цим робити? - запитую його.

• Я не знаю. Але ти єдина, хто зможе розгадати таємницю. Я мав тобі передати скарб, і сказати: Ясоломія і Ямаркіян мають цвісти саме в такому порядку, Іриними сіяти в ніч коли зірками буде всіяне поле. - і магрік замовк.

Я піднесла скарбничку та запхнула її в нагрудний карман, позамітала бруд з площадки. Магрік більше нічого не говорив, мабуть він був запрограмований саме на мене, і мав передати мені привіт з минулого. Присідаю на краю поля, розглядаю посилку. Точно така ж як і перша. Золота скринька з орнаментом у вигляді іринимів. Що ж ними робити в мене немає уявлення, зате я мабуть дуже багата. Скільки золота в мене ніколи не було. Колись купила собі маленький ланцюжок, тонесенький як ниточка і до нього таку ж маленьку підвіску - сердечко.

Сховала назад в карман на грудях скарбничку і пішла вгору через поле.

Повертаючись з ангару зайшла в теплицю. Перше, що впало в очі - рівненькими рядочками зійшли Ясоломія і Ямаркіян. Від квітів линула чиста магія. Світла піднімалася з землі і просвічувала середній ярус на якому зійшов Ямаркіян, темна магія якого завдяки світлій набувала істинної темності, чистої і неперевершеної. Теплицю огорнуло сяйво бурштину, вона світилася наче сонце на заході.

Я вийшла з теплиці і поглянула навкруги - сяйво підноситься високо над землею, так ніби сонце на землі. Прекрасне медове світло огортало теплицю, простягалося майже на все поле.

Та це бачила не лише я, на терасі резиденції стояв натовп магів, які витріщалися на теплицю. Навіть від теплиці я  бачу як блищаться їхні очі.

І що мені тепер пильнувати цілу ніч , щоб сюди ніхто не вломився?

До мене наближався Стахій, він майже біг.

• Що сталося? - на ходу запитав.

• Нічого такого, зійшли квіти. А ви чого так поспішаєте? - поки не ясно, чого він так захекався.

• Я думав, що тут щось сталося. Звідки таке сяйво?

• Я ж вам кажу  - зійшли квіти.

• І що з того, я питаю звідки сяйво? - він скрипів зубами до мене.