5. Вчителі, друзі, вороги

Я повернулася в теплицю, щоб оглянути всі посіви та зрозуміти, що взагалі тут висіяно. 

Одне зрозуміла, що нічого не зрозуміло. Жодної таблички що і де посіяно не було. Жесть. 

Що я маю? Яка вихідна інформація?

В теплиці три ряди, в кожному ряді по три яруси. Нижній ярус висіяний у грунт, середній у контейнери трьох кольорів, верхній в одному ряді висівала я, інші  два ще пусті,  там ще маю посіяти мабуть. 

Може колір відповідає за рослину? А кого запитати? 

Тисячу питань і жодної відповіді. 

• Шукаєш відповіді там де їх немає? - чую за плечима голос.

Розгинаюся від контейнерів і повертаюся обличчям на голос, в дверях теплиці стоїть статний чоловік років сімдесят,  а може й більше.  На перший погляд він мені здався знайомим, наче щось давно забуте і раптом ти зустрічаєш і згадуєш. 

Доволі високий, не товстий, а навпаки підтягнутий.  

У його сірих очах мудрість і добро, а посмішка щира і привітна. В руках тримає згорток, обережно ніби він гарячий. 

На відміну від наших пенсіонерів, його одяг виглядає сучасно, на руці я бачу заручиновий браслет, срібний,  з аметистом.

• Доброго дня, юна сяйність! - він звернувся до мене щиро, без пихатості.

• Доброго дня і вам, ваша темність,- я не впевнена, що вірно звертаюся, та чомусь мені здалося, що це темний маг.

• Ти вже розрізняєш рівень магії? - з подивом запитав мене.

• Ні, але від вас йде тепло темної ночі, наче ви липнева зоряна ніч,  - кажу йому, а сама шаріюся.

• Ви проникливі Соломія, не дарма вас називають скарбом Темної резиденції - сказав і замовчав.

Він чекає моєї реакції, та я стримаю свої емоції і лишні питання , я й так зайве бовкнула. Він покликав мене за собою, і ми пішли за теплицю. А там стоїть навіс, під яким розміщений дерев'яний стіл і лавки. Присів за стіл та розгорнув пакунок, а в ньому печені пиріжки, аромат яких нагадав мені, що пора їсти.

• Сідай Соломія, я приніс тобі гостинець з кухні. Пиріжки з вишнями і кава з молоком. Ти ж хочеш їсти?

Я махаю головою і сідаю до столу, беру в руки ще теплий пиріжок і відкусую шматочок. Насолода, тісто пухке з ароматом ванілі, солодке на смак і трохи з кислинкою вишні. З"їдаю відразу два і запиваю кавою. Маг сидить і спостерігає за мною, посміхаючись кутиками рота.

• А тепер давай знайомитися. Я Стахій, темний маг як ти вірно визначила, керуючий справами Темної резиденції , - сказав він, трохи напружившись, ніби боявся, що я втечу.

• Темними справами чи світлими? - додала я трохи жартів, щоб він заспокоївся.

• Цікаве питання, ніколи не думав про це. Та годі про мене. Я прийшов познайомитися і заодно запитати чи потрібна моя допомога.

• Я не можу зрозуміти, що посіяно в теплиці і що я ще маю висіяти. І в мене немає жодної інформації як доглядати за рослинами. Можете мені допомогти з цим? - я мушу якось скласти цей пазл.

• Так, я маю таку інформацію, бо безпосередньо займаюся справами розсадника. Я відправлю всю інформацію на планер. Та мені все ж цікаво, звідки такий скарб до нас прибув. Повідаєш?

• З України я прибула вчора ввечері.

• Ти хочеш сказати, що вперше в Заграні?

• Так, сьогодні пішов другий день.

• Неймовірно, це ж треба. Одна доба, а про тебе вже всі Загрань гудить, що ж буде далі.

• Не зрозуміла. Чому всі Загрань гудить про мене?

• Перша в історії Заграні магічна угода із захожанкою, ти рахуєш цього мало?

• Я можу сказати лише одне з цього приводу - мало це чи багато покаже час . Я ж за цією угодою маю виростити квіти, чим і займаюся. - він задає мені питання із підтекстом і вичікує на мою реакцію. Які ж все таки ці маги з подвійним дном.

• А побачення із магом? Хіба це не виклик Заграні?

Про яке побачення він плете? Мабуть більше ні з ким не буду ставати на балачки, одне слово сказала,  а три придумали.

• А це вже навіть мені цікаво. І з ким у мене побачення?

• З Нотоном, він запросив вихідний для тебе.

В мене аж тиск скочив, от же скотина. За добу ці маги сидять в мене в печінці, цьому треба класти край. Я перевела погляд на теплицю, і затримала його до того моменту, поки Стахій не перевів свій погляд за моїм, і не зрозумів на що я дивлюся, а я кажу йому:

• Маг Нотон запропонував мені показати Загрань,  рішення я маю повідомити через свого агента  Оскара. Мене не цікавлять побачення з магами чи немагами в Заграні. Я не збираюся тут залишатися. Я уклала угоду на сім місяців, після якої я збираюся покинути назавжди цей світ і більше не повертатися. Скиньте мені інформацію на планер, щоб я могла скласти графік проведення робіт і вчасно провести їх. Всі спілкування прошу перевести на планер або через агентство. А зараз вибачте, в мене гора роботи.

Я встала і різко пішла до теплиці, ще трішки і я готова була б видряпати йому очі, всі ці маги на одне лице. Лицемірство, хамство, зневага - поки іншого я не бачила від них. Мене трусило,  я зайшла в теплицю і закрила за собою двері, щоб ніхто сюди не увійшов. Сіла на землю, мене реально теліпає. Навіть під час обстрілів я була спокійніша, його слова вибили з під ніг землю.

Трохи охолонувши, я складаю отриману інформацію в ціле. Нотону потрібно мене прибрати з резиденції, і це не остання спроба. Ну що ж подивлюся, як він буде діяти далі.

Я вже кругом поприбирала, залишилося лише складське приміщення, що розміщено поряд з теплицею. От і ним займуся.

Багато хламу, сміття - все звалено на купу. Сміття збираю в мішки, зламані інструменти виношу надвір, щоб потім замовити вивіз на смітник. Оглядаю які робочі інструменти є,  і чи є серед них ті, які мені потрібні. Знаходжу їх в купі сміття, розбираю і мию під краном, бо все таке заліплене, що аж гидко.