4. Справи тепличні

Ремонтер здригнувся і оглянувся. Я ж продовжую галасувати:

• Ану злізай з драбини, безруке створіння. Ти де вчився?

Але по-моєму  я трохи перегнула палицю, бо ремонтер дивився на мене  поглядом звіра.

Зараз бити буде?

Нехай спробує, а я вже оглядаюся в пошуках якоїсь лопати, щоб захищатися в разі необхідності. 

Він повільно спускається з драбини, по ньому стікає вода, що тече з зрошувальної системи. Обертається до мене обличчям, і йолі-палі, він ще той красавчик. 

Рухається в мій бік, мокра футболка пристала до його структурованого тіла, виставляючи напоказ накачані м'язи і кубики на животі. Блін, я аж задивилася. Так, стоп.

Ти на роботі, зберися.

• Ти хто? - ставить мені питання, ага розбіглася йому доповідати.

• А ти? - питання на питання, чого це я маю йому відповідати.

• Я ремонтую систему зрошення теплиці.

• Ламаєш ти її,  не ремонтуєш.

• І звідки ти така розумна взялася?

• Звідки взялася,  там вже немає.

• Я бачу, ти за словом в карман не лізеш. Може ти ще й ремонтувати вмієш?- він вдивлявся в мої очі, ніби там щось шукав.

• Щось та й вмію.

• То покажи.

• Запросто.

Я скидаю куртку, оглядаю навколо, відшукаю очима кран. Йду до нього і закручую, щоб вода не потрапляла в труби.

Йду до драбини, вилізаю, щоб оглянути краники до лійок. Він йде за мною, спостерігає і мовчить. 

• Подай мені розвідний ключ, - прошу його, він згинається до ящика з ключами, довго дивиться на вміст. Тоді бере викрутку і подає мені.

• Ти серйозно? - я в шоці, він навіть не  знає, що таке розвідний ключ.

• Що не так?  - запитує мене, все таки простягуючи викрутку.

• Все не так, бо це не ключ, а викрутка. Оце майстри в Заграні, - злізаю з драбини, риюся в ящику і знаходжу ключ.- Ось це розвідний ключ, а ти мені давав викрутку. Добре притримай драбину, я гляну своїм оком, що таке з кранами.

Я знов лізу на драбину, відкручую кран. Різьба зірвана, відсутня прокладка. Я відкручую ще кілька, і майже кожен другий не придатний. І у всіх кранах відсутня прокладка. Злізаю на землю, риюся в ящику, знаходжу заглушки і прокладки.

• Що ти збираєшся роботи? - запитує мене горе-майстер.

• Спробую трохи виправити. Але одне я можу сказати точно - власникам продали браковану китайську підробку, та ще й при монтажі забули вкласти прокладки у винтелі.

• Що таке бракована китайська підробка?

• Забуваю, що я не на Землі. В нас так кажуть на барахло яке вартує дешево, але хитрі продавці змогли продати його як оригінал. Ясно?  - дивлюся в його карі очі.

• Ти хочеш сказати, що через браковану систему в теплиці такі проблеми? - він вже це зрозумів, та чекав підтвердження від мене.

• Так, але замість того, щоб розібратися хазяї виганяють працівників теплиці. Роблять їх винними, так зробити саме легше. Перекласти відповідальність на когось. Добре давай я буду закручувати, а ти мені подавати, може трохи навчишся. Бо з тебе може бути лише майстер -ламайстер.

Ми майже не говорили, бо я спішила закрутити всі крани, де вентилі були цілі, то вкладала прокладку і закручувати, там де це зробити було неможливо - ставила заглушки. А на стелажах в контейнерах все було залито водою.

Я з драбини оглядаю верхні яруси і вже бачу, що все загинуло , бо контейнери з посівами стоять заповненні водою. 

Скільки праці пішло коту під хвіст. І тепер заново прийдеться пересівати вже мені.

Поки є цей горе-майстер, треба познімати всі ці контейнери на землю, бо завтра прийдеться робити це самій.

• Я тобі допомогла? - дивлюся на майстра з драбини, прискіпливо.

• Так, і ти тепер хочеш, щоб я тобі заплатив?

Він думає, що я відберу його заробіток,  чи що ?

• Ні. Розрахунок буде бартером. - наголошую на останньому слові.

• Чим? - дивиться знову на мене своїми карими очима і не розуміє мене.

• Боже, як з тобою важко. Я допомагала тобі, а зараз ти допоможеш мені. Тепер ясно?

Нехай тільки спробує відмовити, то я не полінуюся і поверну все назад .

• Цілком, що тобі потрібно допомогти? Я готовий.

• Я буду подавати контейнери з затопленими посівами, а ти їх виносити та складати біля теплиці. Зможеш?

• Так, це я точно зможу. Подавай.

І ще годину часу пішло на звільнення верхнього ярусу від контейнерів. Мій помічник старався з усіх сил, хоча ми обидвоє доволі зморені. 

Закінчили роботу за північ. Я то взагалі падаю з ніг. Давно так не пахала. Хоч би хазяї були задоволені роботою, бо якщо мене звільнять зранку, то буде дуже смішно, аж до сліз. 

Я позмітала на землю воду та сміття, щоб до ранку все просохло. І стала злазити з драбини,  та видно, що втома взяла гору і я промахуюсь ногою та злітаю з драбини. 

Долі секунди і я б мала гепнутися до землі головою, та цього не сталося. 

Мене встиг підхопити на руки мій горе-майстер. Як пір'їнку, підніс на руках. Я відчуваю як б'ється його серце , і як моя кров закіпає від його доторків. 

Блін, а це з якого дива я так на нього реагую? Може через те що у мене давно нікого не було? А може ці загранські маги так діють на людей?

Це зовсім не смішно. Треба триматися від нього подалі.

Але й він реагує на мене і я бачу як його карі очі починають відливати медом, дихання пришвидшується, а руки ще дужче притискають мене до нього.

Який незручний момент, і слава Богу, що мій голодний шлунок завурчав на весь голос, сповіщаючи мені і моєму майстру, що я дуже хочу їсти.

• Ти, - він ледве видавлює із себе слова, його голос охрип, - ти голодна?